Лезгінський танець

Лезгинка  — (лезгин. Лезги кьуьл) народний танець лезгин, поширений серед всіх гірських народів Кавказу — кабардинців, осетинів, чеченців, інгушів, аварців, даргинців, лакців, кубанських козаків та інших. Музичний розмір — 6/8, інколи 2/4, темп швидкий. Танцюристи, наче змагаючись, демонструють віртуозність, вправність, спритність, невтомність. Виконують як сольний чоловічий танець, а також у парі з жінкою.

Танець
{{{назва}}}
Картина відомого російського художника Василя Верещагіна «Лезгінський танець», який після відвідування Південного Дагестану і Єлізаветпільскої губернії написав цю картину, спостерігаючи за звичаями і традиціями лезгін. (1867 р.)
Фотографія «Лезгини, танцюють лезгинку», початок XX століття, с. Ахты, Дагестанська область. (1900 р.)

Опис танцю

У танці використовуються 2 образи. Чоловік рухається в образі «орла», чергує повільний і стрімкий темп. Найбільш важкими і ефектними рухами є танцювальні рухи чоловіка, коли він на носках, розкидає руки в різні сторони. Жінка рухається в образі «лебідки», зачаровуючи граціозною поставою і плавними рухами рук. Жінка збільшує темп свого танцю слідом за чоловіком. Не випадково цей танець, поширений серед усіх кавказьких народів, був названий у відповідності з древнім тотемом лезгин: слово «лек» (лезгин. лекь) означає орел[1].

Примітки
  1. Сказки и легенды народов России. С. 263—264

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.