Леськи

Як свідчать археологічні розкопки, колишня територія сучасного села була заселена ще здавна. В селі, до будівництва Кременчуцького водосховища, протікало дві річки — Сага і Євтух (Йовтух), які впадали в Дніпро. Навесні, коли Сага і Дніпро розливались, утворювалося багато боліт і озер. Археологічні розкопки свідчать про те, що тут були поселення черняхівської культури. Знайдено залишки кількох осель і господарських будівель напівземлянкового типу та низку господарських ям-комор.

Будівлі мали дерев'яні стіни, обмазані глиною. Житлові й господарські будинки були поєднані у двори, що належали окремим сім'ям. Один з таких дворів мав жилий будинок розмірами 9,5×5,5 м, 2 великі та 4 невеликі господарські будівлі, а також 2 ями-комори. Жилий будинок був поділений всередині на окремі приміщення, глинобитна піч знаходилась в центральній частині. Речові знахідки представлені уламками глиняного посуду, низкою залізних виробів: ножі, уламки серпів, ключі, наконечники стріл, бронзові фібули, кістяні проколки, глиняні пряслиці, точильні бруски. Поселення датується III-IV століття. Місцевість була зручною і вигідною для перших поселенців у боротьбі проти ворогів. Населення займалося скотарством, землеробством та рибальством. Землю обробляли ралом, драпаком, бороною, а пізніше — дерев'яним плугом із залізним лемешем. Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес та просо. Розводили корів, коней, свиней, овець і багато різної птиці.

У першій половині ХІІ століття поселення зазнало руйнувань під час татаро-монгольської навали. Про це свідчать знайдені тут наконечники стріл того періоду. Городище було повністю спустошено.

У 1360-их роках територія поселення потрапляє під вплив Великого Литовського князівства, а після Кревської унії 1385 року — під гніт польської шляхти. Жителі краю платили данину продуктами та грішми. В кінці XV століття та на початку XVI століття край заселили селяни-втікачі із Західної України. Вони шукали тут порятунку від соціально-економічного і національно-релігійного гніту литовсько-польських феодалів. Тут вони будували нові міста, села, слободи.

Особливо посилився гніт польських феодалів після Люблінської унії, коли розпочалося захоплення земель Придніпров'я польськими поміщиками, а також дарування панам цих земель окремими польськими королями. Так, 9 жовтня 1620 року за привілеєм короля Сигізмунда III було передано князю Яремі Вишневецькому у вічне користування Черкаське староство з навколишніми селами з оплатою четвертої частини прибутків у казну.

У письмових документах Леськи вперше згадуються під 1726 роком. Жителі його окремих частин — Зацерківщини, Ковриг, Лисівки, Крутенівки, Байдівки, Чабанівки, Куцеволівки, Орлівки та Лагодок — займалися землеробством, скотарством, рибальством тощо. На заливних дніпровських лугах випасали корів, коней, овець.

Назви поселення, що знайдені на даній території, знаходимо на мапах французького інженера Гійома Левассера де Боплана.

• 1736 — староцерк.-слов. Капустиной[1][2]
• 1745 — староцерк.-слов. Капустиной.

Наприкінці XVIII-на початку XIX століть Леськи входили до числа казенних сіл, а його мешканці вважалися державними селянами. 1839 року в селі проживало 2 980 мешканців, а за переписом 1848 року — 3502. Налічувалося 297 дворів, у селі діяли 12 млинів і корчма. 1843 року відкрили першу початкову школу. В 1850–1888 роках при будинку охоронця сільської церкви була відкрита школа для дітей заможних селян. В 1866 році Леськи стали волосним центром. 1896 року в селі було збудовано церковно-приходську школу, 1878 року було відкрито однокласне парафіяльне училище та дві школи грамоти, а в 1890 році село вже мало 3-річну міністерську школу.

З 1911 року в селі працював медичний пункт. В 1912 році Григорій Вашкевич створив у селі агрономічну бібліотеку. Того ж року земство збудувало нове приміщення земської школи та будинок — учительські квартири, що проіснував до 1961 року і був пізніше перенесений в нове село.

У 1917—1921 роках у селі кілька разів змінювалась влада.

У лютому 1918 року село зайняли червоні. 5 березня 1918 року село звільнили гетьманці. Після того село було під контролем військ УНР і окупацією денікінцями, а грудні 1919 року червоні остаточно здобули владу, вибивши денікінців. Проте на Черкащині ще кілька років тривали селянські збройні повстання.

Погруддя Т. Г. Шевченка

У березні 1922 року, до річниці народження Тараса Шевченка, йому було споруджено пам'ятник. З березня 1923 року по липень 1924 року Леськи були районним центром. 1934 року в селі була відкрита середня школа.

22 серпня 1941 року Леськи були окуповані німецькими військами, а звільнене село було 14 грудня 1943 року, разом з Черкасами, частинами 373-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту.

Після закінчення Другої Світової війни місцеві артілі в 1953 році об'єднались в колгосп ім. Ворошилова, який з 1959 року називався «Дніпро». До 1960 року Леськи знаходились на нижній терасі правого берега Дніпра серед заплав, піщаних кучугур та боліт. У зв'язку із створенням Кременчуцького водосховища, село було перенесене на нове місце, на вищу терасу Дніпра. Воно відбудовувалось по-новому, про що говорить сучасне прямолінійне планування. В 1961 році в селі було відкрито приміщення нової середньої школи.

В 1990–1993 роках село було повністю газифіковано, а в 2000 році газифіковано і школу.

У 2009 році було засновано перспективний рок-гурт «Кадри» з 2011 «AlmostFriends» які стали відомими в Черкаській області, до складу входять: Назаренко Ярослав, Бородай Олександр, Костенко Марина, Дігун Максим.

У 2017 році було засновано рок-гурт «Lemon BITE», до складу якого входять: Гуриненко Іван, Хабло Олександр, Веригіна Інна, Ткаченко Євгеній.

У березні 2016 року за підтримки ТОВ «Агростарт» та групи компаній «Добробуд» створена футбольна команда «Агро-Старт». Головним тренером назначено екс-футболіста «Гірника» Павла Остренка.