Лиман (місто)
Лима́н (у 1925—2016 роках — Красний Лиман)[2] — місто у Краматорському районі Донецької області України, адміністративний центр Лиманської міської територіальної громади. Розташоване за 138 кілометрів від Донецька (автошлях Н20). Територія — 192 км². Населення — 22,4 тис. осіб.
| Лиман | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Краматорський район | ||||||||
| Громада | Лиманська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1667 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 21691 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Агломерація | Краматорська агломерація | ||||||||
| Площа | 26.21 км² | ||||||||
| Густота населення | 827.6 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 84400—84409 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6261 | ||||||||
| Координати | 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 107 м | ||||||||
| Водойма | озеро Лиман | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Лиман | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 111,1 км | ||||||||
| - залізницею | 148 км | ||||||||
| - автошляхами | 138 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 545 км | ||||||||
| - залізницею | 730 км | ||||||||
| - автошляхами | 666 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 84400, м. Лиман, вул. Незалежності, 46 | ||||||||
| Вебсторінка | Лиманська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Журавльов Олександр Вікторович | ||||||||
| Прізвисько: Північні ворота Донбасу | |||||||||
|
| |||||||||
Історія
Слобода заснована козаками Ізюмського полку як поселення при сторожових вежах поблизу Торської фортеці (нині місто Слов'янськ). У 1825 Лиман був перетворений у військове поселення, з 1857 року мешканців перевели до розряду державних селян. У 1911 поряд з містом було прокладено залізничну колію та збудовано станцію.
Починаючи з 1912 у селищі поширюється діяльність більшовицьких пропагандистів.
У 1925 році поселення перейменовано на Красний Лиман, з 1938 Красний Лиман — місто.
Українська революція (1917—1919)
У 1917 році більшовикам вдається створити з робітників і наймитів загін Червоної гвардії, що підпорядковувався Ізюмському повітовому ревкому[3]. 1918 року, коли за умовами Берестейського договору Лиман передбачалося закріпити за Українською Народною Республікою, загони червоноармійців розпочали підготовку до збройного спротиву, а з наступом німецько-українських військ у квітні 1918 — терористичну діяльність, зокрема підрив мостів, знищення залізничного транспорту[3]. Відступ німецько-українських військ у грудні 1918 дозволив більшовикам відновити контроль над містом до квітня 1919 року, коли місто було захоплено білогвардійськими силами.
Радянський час (1919—1991)
Більшовики остаточно встановили контроль над Лиманом 27 грудня 1919 року, після відступу денікінців.[3] З червня 1920 року Лиман входив до Слов'янського повіту, а в 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутської округи. 1 жовтня 1922 року було обладнано лиманську електростанцію, на перегоні «Лиман — Основа» встановлено двопровідний зв'язок.
В 1932-33 роках Краснолиманщина страждала від Голодомору. Серед найбільш постраждалих населених пунктів — Лиман, Рубці, Терни́ , Лозове́.[4] В другій половині 30-х років у Лимані побудовано заводи — каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молокозаводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття[3]. В ході адміністративної реформи 1938 року станція Красний Лиман і село Лиман були об'єднані в одне ціле. Так виникло місто Красний Лиман (нині Лиман) — районний центр Донецької області.
У ході Другої світової війни 7 липня 1942 року Красний Лиман був захоплений нацистами[5][6]. В часи німецької окупації тут діяли партизанські загони, що провадили диверсійну діяльність. 31 січня 1943 місто відвойоване силами Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[5]
У повоєнні роки промисловість і господарство були відновлені. 1944-45 року вступили до ладу промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар», піщаний кар'єр, залізнична будівельна дільниця та електромеханічні майстерні, рейкозварювальний поїзд тощо. У наступні п'ятирічки модними серед мешканців міста стали змагання залізничників у швидкісному водінні поїздів, підвищенні продуктивності праці та економії палива, переможцем яких став Г. С. Шумілов, що був першим у місті удостоєний званням Героєм Соціалістичної Праці[3].
В 1960-ті роки найбільшим підприємством міста став Краснолиманський завод силікатної цегли, потужність якого становила 200 млн штук цегли на рік. В сільському господарстві успіхами тішився колгосп артілі їм. Леніна, що зміг в 1,5 раза перевершити довоєнні показники[3]. Діяльність радянської влади в Красному Лимані була оспівана у творчості місцевих літераторів, зокрема в романах «Селяни» й «Великий перелом» П. Д. Рєзникова, «На Дінці Сіверському» С. Макогіна, піснях А. Полупана тощо.
Війна на сході України
У 2014 році після Революції гідності і втечі В. Януковича за кордон на Донбасі активізується сепаратистський рух, що зачепив і Лиман.
12 квітня 2014 року, на 5-й день після проголошення «Донецької народної республіки» сепаратисти захопили міськвідділ міліції Красного Лимана (одночасно із захопленням будівель СБУ і міліції в Слов'янську)[7]. Ініціативу на себе в переговорному процесі взяв міський голова — Леонід Перебейніс. В ході переговорів з озброєним та агресивним натовпом російських бойовиків було узгоджено, що сепаратисти залишають місто[8].
Проте вже 30 квітня, коли близько 40 озброєних терористів увірвалось на сесію міськради та під прицілом АК-47, взявши депутатів та громаду в заручники, змусили керівництво міста включити до голосування питання про визнання незалежності «Донецької Народної Республіки». Окупантами було встановлено блок-пости при в'їзді у місто.
8 травня 2014 року в Греківському лісі на Луганщині було знайдене спалене разом із автомобілем тіло голови Краснолиманського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Валерія Сала, якого проросійські бойовики, належні до невизнаної «Донецької Народної Республіки», викрали за день до того в центрі села Шандриголове Краснолиманського району[9].
У червні 2014 року у місті і околицях точилися бої, внаслідок яких було відновлено контроль України над містом. 5 червня 2014 року, згідно з Указом Президента України № 498/2014 «Про заходи щодо сформування Краснолиманської районної державної адміністрації Донецької області» головою Краснолиманської РДА було призначено Костянтина Володимировича Матейченка[10], підполковника[11], уродженця Костянтинівки.[12]
Внаслідок авіаударів була пошкоджена залізнична станція Красний Лиман: найбільше — залізнична лікарня; також внаслідок обстрілу зазнали ушкоджень адміністративна і господарська будівлі станції, платформа і полотно.[13]
Перейменування
Відповідно до Закону України № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», місто Красний Лиман входило до списку комуністичних топонімів України, що підлягають перейменуванню.
У жовтні 2015 року місцева влада проголосувала за збереження поточної назви міста: на думку міськради «красний» може асоціюватися з «гарним»[14]. Однак Український інститут національної пам'яті не визнав дійсним таке рішення.
Через це у грудні того ж року відбулося повторне голосування за перейменування міста, на якому міська рада вирішила перейменувати місто на просто «Лиман»[15].
4 лютого Верховна Рада України перейменувала низку населених пунктів, зокрема і Красний Лиман на Лиман. Постанова набрала чинності 18 лютого 2016 року.[16]
Населення
За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лиман Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2622 особи (1470 чоловічої статі та 1152 — жіночої), налічувалось 512 дворових господарств, існувала православна церква, відбувались 2 щорічних ярмарки[17].
Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості мешкало 3503 особи, налічувалось 587 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, 2 лавки, відбувались 2 ярмарки на рік[18].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4653 осіб (2221 чоловічої статі та 2432 — жіночої), з яких 4651 — православної віри[19].
За даними перепису 2001 року населення міста становило 27575 осіб, із них 69,8 % зазначили рідною мову українську, 29,67 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,12 % — циганську, 0,04 % — вірменську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — німецьку, а також болгарську, угорську та гагаузьку мови[20].
Національний склад населення за переписом 2001 року[21]
| чисельність | частка, % | |
| українці | 24 459 | 84,4 |
| росіяни | 3 993 | 13,8 |
| білоруси | 168 | 0,6 |
Промисловість
Більшість працездатного населення зайнята на залізниці та в агропромисловому комплексі[22].
Станція Лиман[23][24], локомотивне[25] та вагонне депо, дистанції: колії; сигналізації та зв'язку; електропостачання, Лиманське будівельно-монтажне управління, дорожні електромеханічні майстерні, колійна машинна станція № 10, Лиманський рейкозварювальний поїзд — головні залізничні підприємства, складові Лиманського залізничного вузла.
За своєю значимістю агропромисловий комплекс займає друге місце в місті після залізничного транспорту. Всього в районі нараховується 74 фермерських господарства, 15 знов створених сільськогосподарських підприємств. В районі закуповують олію соняшника і сам соняшник підприємства Донецької і Харківської областей. Основні показники діяльності підприємств АПК: загальна площа сільськогосподарських угідь — 69,1 тис. га, у тому числі нив — 51,3 тис. га; щорічні площі сівби зернових — 19,0 тис. га, соняшника — 6,1 тис. га.
ТОВ «Чайка» — виробник борошна та хлібобулочних виробів. Проектна потужність виробництва борошна — 3 т/т за рік, виробництва хліба та хлібобулочних виробів — 2,5 т/т за рік.
ВАТ «Краснолиманський комбікормовий завод» — виробник борошна та комбікорму. Проектна потужність — 8 т/т за рік. СТОВ «Дружба» — виробник м'яса, зерна — 4,9 т/т, соняшника — 0,8 т/т.
Рух на місцевих маршрутах забезпечують автобуси ПП «Луч» та приватні таксі малої та середньої місткості.
Освіта
У місті декілька навчальних закладів: факультет Українського державного університету залізничного транспорту, медичний коледж, ПТУ№ 119, ліцей, гімназія, 22 загально-освітні школи.[джерело?]
Охорона здоров'я
Медичне обслуговування у місті здійснює центральна районна лікарня та відомча залізнична лікарня. На території району діють дві селищні лікарні, п'ять лікувальних амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів, три санаторії, сім дитячих оздоровчих таборів та 87 туристичних баз. Кліматичні умови міста сприяють скорішій адаптації після легеневих захворювань.
Залізнична лікарня розрахована на 150 місць, районна лікарня — на 250 місць, Кіровська та Дробишевська лікарні — на 25 місць.
Засоби масової інформації
У місті зв'язок забезпечують лиманський цех № 3 «Укртелекому» та відомчий залізничний зв'язок дистанції сигналізації та зв'язку. На території міста доступ до Інтернету надається інтернет-провайдерами Укртелеком, SaNet, Satell та декількома фізичними особами-підприємцями.
Стільниковий зв'язок на більшості території підтримується операторами Водафон, Київстар, Лайфсел. У місті є редакція міжрайонної газети «Зоря», щотижневика «Лиманська Сторона» та міське радіомовлення.
Культура
Пам'ятки культури
- Парк імені Леоніда Кизима — парк присвячений космонавту Леоніду Кизиму, який народився 1941 року в Червоному Лимані. Тричі літав у космос: 1980, 1984 і 1986 роках;
- Лиманський краєзнавчий музей.[26]
Пам'ятки природи
- Блакитні озера — раніше на місці озер були кар'єри по видобутку піску. На початку 1960-х їх заповнили джерельною водою;
- «Святі гори» — національний природний парк;
- «Крейдова флора» — заповідник;
- «Закотнянський розріз" — геологічний пам'ятник природи, який входить до складу природного заповідника "Крейдова флора";
- Мінеральні води у Торському.[26]
Релігія
- Свято-Покровський жіночий монастир — заснований в 2016 році жіночий монастир УПЦ МП.
- Свято-Петропавлівський собор — дерев'яний храм УПЦ МП 1848 року побудови.
- Свято-Миколаївський храм — храм УПЦ МП.
- Православні та протестантські релігійні громади.
Відомі люди
У місті народились:
- Єгоров Євген Павлович — ректор Харківської академії дизайну та мистецтв.
- Запара Геннадій Віталійович — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни (загинув 2014 р.).
- Кизим Леонід Денисович — радянський український космонавт, двічі Герой Радянського Союзу.
- Князь Олександр Вікторович (* 1975) — український економіст.
- Наумов Анатолій Іванович (* 1938) — український письменник.
- Разорьонов Ігор Анатолійович — український важкоатлет, призер Олімпійських ігор.
- Сукачів Василь Миколайович — капелан Армії УНР.
- Суслікова Лідія Вікторівна — український медик.
Посилання
- Туристичний путівник Лиманом: як доїхати, де зупинитися, як розважитися у місті
- Промо-відео м. Красний Лиман (травень 2012 р.)
- Інформаційний портал Донеччини
- Облікова картка[недоступне посилання з липня 2019] на сайті Верховної Ради України
- Олександр Пальченко. Криваві Луки: до 303 річниці головної битви Булавинського повстання
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Маслий Виктор, Корнеев Николай (2011). Красный Лиман - к Малому Чертежу города (русским). Слов'янськ: Видавництво "Друкарський двір". с. 275. ISBN 978-966-1528-38-2.
- Красний Лиман. Історія міст і сіл УРСР
- Наш Лиман. Сім років голоду. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 січня 2015.
- Справочник «Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. М.: Воениздат, 1985. 598 с.
- Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М.: АСТ; Транзиткнига, 2004.
- Сепаратисты захватили отделение милиции в Красном Лимане — очевидцы. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
- Красний Лиман — українська північ Донбасу.
- Тіло голови краснолиманської «Просвіти» виявили у спаленій машині. Радіо Свобода. 08.05.2014.
- УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2014
- У Красному Лимані силовики повністю контролюють ситуацію, — Аваков
- Пашинський: Красний Лиман і Північ Луганщини повністю під контролем
- Після авіаудару пошкоджені об'єкти залізничного вузла Красний Лиман, травмований хірург. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014.
- Декомунізація по-донбаськи: Красний Лиман перейменували на Красний Лиман
- Красному Лиману не удалось обхитрить децентрализацию. from-ua.com. Процитовано 28 травня 2017.
- Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
- рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2104)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах.
- Пасечник Александр, Курбатов Иван (1998). Краснолесье Донбасса (русским). Донецк: РИП "Лебедь". с. 138.
- Свердлов, Виктор (2020). Бегут поезда торопливо. О тех, кто искренне предан "железке" (русским). Слов'янськ: Видавництво "Друкарський двір". с. 260. ISBN 978-617-7539-28-4.
- Свердлов, Виктор (2019). Звенят натруженные рельсы. Книга о людях самой динамичной отрасли (русским). Слов'янськ: Видавництво "Друкарський двір". с. 240. ISBN 978-617-7539-10-9.
- Маслий Виктор, Усенко Виктор, Маслий Вера, Усенко Галина (2001). Зеленый. Поехали! Историко-технический очерк о локомотивном депо Красный Лиман в XX веке (русским). Донецк: ООО "Лебедь". с. 156. ISBN 966-508-034-2.
- Гоу в Лиман! Город среди Голубых озер, леса, клубничных полей и пасек. Свои.City (рос.). Процитовано 23 січня 2020.
Джерела та література
- М. І. Пасічник. Красний Лиман // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Красний Лиман — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.