Наумов Анатолій Іванович

Народився 6 червня 1938 року в м. Красний Лиман Донецької області в сім'ї робітників. Закінчив Донецький технікум культосвітпрацівників (1960) та факультет журналістики Московського університету (1969). Працював баяністом, журналістом у редакціях газет «Знамя победы» та «Комсомолец Донбасса». З 1975 р. — понад 13 років завідувач відділу редакції газети «Социалистический Донбасс», був регіональним кореспондентом журналу «Перець». Нагороджений медаллю.
Член НСПУ з 1983 р.
Через війну на Сході України став переселенцем і 2019 р. перейшов на облік Вінницької організації НСПУ. Живе у м. Вінниці.[1]

Сатирик-гуморист, драматург. Після 2010 року займається лише драматургією, пише виключно українською мовою. Автор понад десятка збірок гумору та сатири, у тому числі: «Вызываю на ринг!» (1976), «Соленый нектар» (1979), «Деловые игры» (Бібліотека журналу «Крокодил»), «Весілля триває» (Бібліотека журналу «Перець») (обидві — 1984); повістей «Журавль в руке» (1982), «Голубая мечта» (1986); іронічних одновіршів «Шерше ее, шерше его…» (2008), «Контрольный поцелуй» (2009), «Разбита жизнь, но очень аккуратно» (2010); п'єс «Нет в жизни счастья без меня…» (2011), «Парадиз у родинному пеклі» (2014), «На подвір'ї злий Рекс» (2018) та ін. У 2020—2022 рр. підготовлено до друку масштабну, майже на 1000 сторінок, збірку драматичних творів для театру «Я скоро приїду…». Стилю Наумова властиві м'якість, ліризм.[2]
П'єса «Черга за минулим» перемогла на всеукраїнському конкурсі комедій «Золоті оплески» у 2014 році. П'єса «Позаштатний син» посіла друге місце на ІІ Фестивалі комедійного мистецтва «ГаШоТю» (Київ). Трагіфарс «Кафедра для достойника» у 2013 році увійшов до літературно-художнього видання «13 сучасних українських п'єс» літературної агенції «Банкова-2».[3]

	Справжня посмішка є знаком розставання з минулим днем. У цьому переконуєшся, читаючи сатиричну повість Анатолія Наумова «Голуба мрія». Молодий і, як на мене, справді талановитий письменник має не тільки гострий погляд на життя, але й вправне вміння через збільшувальне скло свого іноді гротескного сприйняття показати те, чого ми недобачаємо замуленим оком, проходимо мимохідь. Чи не хочемо помічати аби чогось не сталось. Сатирик (що дуже непритаманне цьому жанрові!) справді м’який, інтелігентний, і не галасливий. У витонченому стилі іронічно примруженим оком він буцім спостерігає і тихо посміхається, але гнівливо відповідає тим, кого зневажає, тому що обожнює життя, правду, красу. Любить свій народ, свою Батьківщину.
— Олег Чорногуз (1986)[4]

• Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 104—125.
• Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 319.
• Письменники України: довідник. / Упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ: ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — C. 207.
• Наумов Анатолій Іванович // Українська літературна енциклопедія. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 468.
• Письменники Радянської України: біобібліографічний довідник. / Авт.-упоряд. Б. К. Коваль, В. П. Павловська. — Київ: «Радянський письменник», 1988. — 719 с. — ISBN 5-333-00364-5. — С. 428—429.
• Черногуз О. Прощание с прошлым. В кн.: Наумов А. Голубая мечта. Донецк, 1986.
• Шаповалов В. Смешно о серьезном. «Донбас», 1977, № 6.

• НСПУ
• Вінницька обласна організація НСПУ
• П'єси Анатолія Наумова
• Твори Анатолія Наумова на сайті «Бібліотека української драматургії»