Липницький Олександр Давидович

Народився 8 липня 1952 року в Москві. Навчався в англійській спецшколі № 30 у Великому Каретному провулку, де на рік старше навчався Петро Мамонов, з яким він здружився за п'ять років навчання. З Мамоновим і його молодшим братом Олексієм Бортничуком вони відвідували різні концерти[3]. Любив музику гурту «The Beatles», перші платівки якого йому подарував посол Індії в СРСР Трилокі Натх Кауль. За словами самого Липницького: все це було потрясінням, мабуть, найсильнішим з музичних співпереживань і за все його попереднє життя[4].

Навчався на факультеті журналістики МДУ. Від 1975 року друкувався в радянській періодиці, став фахівцем із джазу, навіть фарцував платівками[3]. Докорінний переворот у житті Липницького стався 1980 року, причиною чому стала зустріч з гуртом «Аквариум», який він вважав найпотужнішим явищем російського року[3]. 1981 року Борис Гребенщиков впродовж певного часу «через відсутність місця проживання гарного» жив у квартирі Липницького.

Також близько спілкувався з Майком Науменко та гуртом «Кино», брав участь в організації фестивалю «Тбілісі-80» і так захопився діяльністю радянських рок-гуртів, що невдовзі сам став рок-музикантом, долучившись до гурту «Звуки Му»[3]. Липницький був їхнім бас-гітаристом до 1990 року.

Друг Артемія Троїцького, був знайомий з багатьма радянськими та російськими музикантами[3]. Зустрічався з Джорджем Мартіном і працював з Браяном Іно[4].

Разом з Джоанною Стінгрей у 1990—1993 роках випускав телепередачу «Red Wave-21»[3]. Ведучий телепрограми «Ялинова Субмарина» на каналі «Ностальгія»[4][5]. У ній показували рідкісні кадри концертів, квартирників, бесід з близькими та друзями рок-музикантів — таких як Олександр Башлачов, Майк Науменко, Петро Мамонов і «Звуки Му», Олексій Хвостенко й «АукцЫон», «Ночной проспект», «Николай Коперник» і «Центр» з Василем Шумовим[3]. Від 2010 року вів програму «Содержание» на радіостанції «Фінам FM», присвячену російському року. Був постійним учасником таких гуртів, як «ОтЗвуки Му» і «Гроздья виноградовы», що фактично є продовженням гурту «Звуки Му».

Загинув 25 березня 2021 року, перетинаючи на лижах замерзлу Москву-річку біля селища Ніколіна Гора, Липницький провалився під лід і потонув[6]; імовірно, в момент загибелі рятував свого собаку Тірекса, який також провалився у воду[7]. Тіло знайшли водолази вранці 27 березня неподалік від місця загибелі[8][9]. Похорон відбувся 30 березня 2021 року на Аксиньїнському кладовищі в підмосковному селі Аксиньїно[10].

Був онуком акторки Тетяни Окуневської та лікаря-гомеопата Теодора Липницького[11]. Його батько, Давид Теодорович Липницький (1921—1994), також був лікарем-гомеопатом[12]; вітчим Віктор Суходрев був особистим перекладачем Микити Хрущова та Леоніда Брежнєва. Мати — Інга Суходрев (Окуневська-Варламова) (1933—2013), викладачка англійської мови. Брат — Володимир Липницький (1954—1985), син Володимир[13].

• 1992 Віктор Цой, Кино: «Сонячні дні».
• 1993 «40:0 на користь БГ».
• 1996 Віктор Цой: «Колекція кіно».
• 2005 «Олександр Башлачов. Смертельний політ».
• Цикл документальних передач «Ялинова субмарина» на телеканалі «Ностальгія»:

2005 — Ілля Кормільцев. Інтерв'ю.

2005 — Жанна Агузарова. Інтерв'ю.

2006 — «Николай Коперник» і «Ночной проспект».

2006 — «Звуки Му», 2 серії.

2006 — «Дивлячись у центр». «Центр» і «Вежливый отказ».

2006 — «Вічний пост». Олександр Башлачов.

2006 — Олексій Хвостенко (Хвост) і «АукцЫон».

2006 — Сергій Курьохін і «Поп-механика».

2007 — «Аквариум», 3 серії.

2008 — «Кино», 3 серії.

2008 — Майк з гурту «Зоопарк», 2 серії.

2010 — «Странные игры», 2 серії.

2019—2020 — «Машина времени», 3 серії.

• Інтерв'ю Севи Гаккеля з О. Липницьким, квітень 2010