Литвиненко Валентин Гаврилович

Народився 28 серпня 1908 року в Кременчуці у сім'ї ремісника (торгівця^?), дитинство провів у селі Дейманівка на Полтавщині, куди мати з п'ятьма дітьми переїхала після смерті чоловіка.

У 1924 р. Валентин Литвиненко разом із матір'ю приїхали до Криму, де шістнадцятирічним юнаком він почав працювати спочатку чорноробом, учнем маляра, згодом покрівельником. Працюючи на будівництві, у 1929–1930 роках одночасно навчався у художній студії Миколи Самокиша в Сімферополі.

У 1932–1934 роках вчився на рабфаці при Харківському художньому інституті.

У 1934 році переїхав до Києва, став художником і ретушером в газеті «Комсомолець України», де також публікуються його карикатури. У 1934-35 роках навчався в студії Селезньова.

У передвоєнний час Литвиненко працює у «Держнацмен-видаві», «Дитвидаві», видавництві «Мистецтво». З 1941 року — працівник журналу «Перець», автор символу журналу — чоловічка у широких червоних штанях.

Під час німецько-радянської війни працює в сатирі: малює сатиричні листівки, газетні малюнки, плакати. Серед помітних робіт — композиції «Переможець» (1942), «1942 рік в Україні», «Дядечку, я боюсь», плакати «Гітлер капут!», «З миру по нитці», «Коментарі зайві» (1944), станові гравюри «Рус не здається», «Дядечку, я боюсь!», «Дитячий садок», «Душегубка», сатиричний лист «Журі» (1945) тощо.

У 1954 році художник створює серію «Зникаючі види птахів», де в образі птахів уособлює людські вади і слабкості. У середині 1960-х років досить часто звертається до форми малюнка-байки.

Створив численні ліричні пейзажі. Згодом ілюструє твори класиків української літератури: Лесі Українки, Івана Франка, Леоніда Глібова та ін. Автор ілюстрацій до поеми Шевченка «Сон» (гуаш, 1949), кольор. ліногравюр «Пам'ятник Т. Г. Шевченкові в Києві» (1954) і «Причинна» (1961), плаката за мотивами твору Шевченка «Осії глава XIV» (ліногр., акв., 1961), малюнка «Думи» (гуаш, 1964)[2].

Член Спілки художників СРСР.

Твори Валентина Литвиненка представлені у Національному художньому музеї України, інших музеях, галереях і приватних колекціях в Україні та інших країнах. Архівний фонд митця зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ф. 1000, оп. 1, 2), він налічує 656 одиниць.

У 1954—79 роках проживав у Києві за адресою вул. Червоноармійська 12 у квартирі № 23[3]. У 1970, 1971 роках жив та працював у Седневі[4].

Помер 15 грудня 1979 року в Києві.

Учасник художніх виставок: республіканських — з 1944 року, всесоюзних — з 1946-го, зарубіжних — з 1956. Мав персональні виставки у Києві, Москві, Ленінграді.

Член КПРС з 1949. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1958), народний художник УРСР (1960), нагороджений Золотою медаллю «Борець за мир» Радянського Комітету захисту миру (1969), орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, Почесною грамотою Президіуму Верховної Ради УРСР.

Плакати й агітвікна — «Україна вільна!» (1944), «Волго-дунайська рапсодія» (1944).

Карикатури: «А у матері одинак» (1954)

• «Трагедія з комедією» (1954)
• «На межі двох районів» (1955)
• «Дохазяйнувалися» (1955)
• «Усім штатом перед апаратом»,
• «Вельможа» (1959)
• «Майже як у казці» (1967)

Серія станкових ліногравюр

• «Відновлення заводу» (1946)
• «Мисливська лірика» (1951)
• «Весняна тиша» (1959)
• «Рибальське щастя» (1960)
• «Мисливські усмішки» (1961)

Ілюстрації до творів «Захар Беркут» І. Франка (1950); українські народні казки (1948–1968); казки І. Франка (1951 і 1967) та Лесі Українки (1966); «Три ведмеді» Л. Толстого (1953).

Живопис:

• «Руїни Києво-Печерської лаври» (1944)
• «Ліс на Кавказі», «Над морем» (1945)
• «Міський етюд» (1946)
• «На Володимирській гірці»
• «Місячний вечір» (1947)
• «Біля Києва» (1948)
• «Стара верба»
• «Весняний дощ» (1965)
• «Блакитна весна»
• «Стара яблуня»
• «Дорога на село»
• «Гілка з яблуками» (1966)
• «Озеро взимку» (1967)
• «Зелений червень» (1969)
• «Свіжий сніг»
• «Зимовий краєвид»
• «Березовий гай»
• «Літній день» (1970)

Книжки:

• «Про маленьких друзів»
• «Як гуртом корову рятували»
• «Повітряна тривога»
• «Золоте яєчко»
• «Казки та оповідання»

• Алла Аксьом «Майстер пензля і слова» (Документи ЦДАМЛМ України до біографії художника-графіка Валентина Литвиненка), 2008
• Литвиненко Валентин Гаврилович 1908–1979 г.г., Nostalgie (рос.)
• Валентин Гаврилович Литвиненко — біографія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Художественный календарь 100 памятных дат, М., 1978 г.
• 28 августа (рос.)
• Біографічна довідка

• Литвиненко В. (1965). Карикатуры. Москва: Издание крокодила. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 28 серпня 2015.
• Роботи ілюстратора
• Деякі роботи
• Ілюстрації до «Рукавички»
• Валентин Литвиненко. Казки. Київ, Веселка, 1969.
• Леся Українка. Біда навчить. Казка. Київ, Веселка, 1983. Малюнки Валентина Литвиненка.