Литвинець (село)
Литви́нець — село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Бобрицькій сільській громаді. Розташоване за 7 км на захід від Канева і за 13 км від залізничної станції Ляплава.
село Литвинець | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Черкаська область |
Район/міськрада | Черкаський район |
Громада | Бобрицька сільська громада |
Рада | Бобрицька сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA71080070120053806 |
Облікова картка | облікова картка |
Основні дані | |
Засноване | XIV століття |
Населення | 923 особи (2009)[1] |
Площа | 1,55 км² |
Густота населення | 595,5 осіб/км² |
Поштовий індекс | 19030 |
Телефонний код | +380 4736 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°44′38″ пн. ш. 31°22′01″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
157 м[2] |
Відстань до обласного центру |
56 (фізична) км[3] |
Відстань до районного центру |
7 км |
Найближча залізнична станція | Ляплява |
Відстань до залізничної станції |
13 (фізична) км |
Місцева влада | |
Адреса ради | с. Бобриця |
Карта | |
Литвинець | |
Литвинець | |
Мапа | |
Населення села становить 923 особи, дворів 314 (2009; 840 осіб в 2007).
Історія
Як населений пункт село виникло у XIV столітті біля Ковалівського лісу, де знаходилося урочище Вергуни. Назва ймовірно пішла від першого поселення Литвина.
Пізніше село було спалене, а місцеве населення, що лишилося живим, переселилося, заснувавши неподалік два невеличкі хуторки — Ковалі (в урочищі Мелешки) та Литвинець (в урочищі Поруба). Згідно із писемними джерелами, що донесли до нас історію, Литвинець у XVIII столітті входив до складу Канівського староства та налічував до 30 дворів, що розкинулися у долині понад потоком.
Як свідчать історичні матеріали, землі села декілька разів перепродувалися, а до 1861 року продавалися і люди. У 1768 році Литвинець був майже повністю спалений польським полководцем Яненком за участь у гайдамацькому русі. Після приєднання правобережної України до Росії Литвинець дістався у володіння панам Янковським. У 1861 році у Литвинці було 90 дворів, населення становило близько 400 осіб. Всі селяни працювали на землях панів Янковських, яким належало 1 000 десятин найкращих земель.
У книзі Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» є такі історичні дані:
Литвинец, село в 6-ти верстах от Канева по дороге в село Поток. Жителей обоего пола — 612.
У 1900 році поміщики здали в оренду Литвинецьку економію ковалівському багатію і ростовщику Горбику Максиму. В часи революції вона тимчасово належала Степанецькому цукрозаводу.
У 1920 році після довгої перерви знову почала працювати школа. Її перевели у світле приміщення поміщицького будинку, де та була добудована й існувала до початку німецько-радянської війни. Школа стала 4-класною. Оскільки кадрів було мало, до роботи у школу, крім присланого Добровольського, були залучені освіченіші жителі села: О. Ф. Басистий, М. С. Небесний, М. М. Синьоокий та інші. З часом Синьоокого і Небесного замінили вчителі із спеціальною підготовкою. Школу стала відвідувати більшість дітей шкільного віку.
Однією з трагедій став Голодомор 1933 року. Голод почався навесні і продовжувався до збору врожаю, забравши життя близько 400 жителів Литвинця.
В роки НРВ 302 особи воювали на фронтах, з них 156 нагороджені бойовими орденами і медалями, загинуло 126 чоловік. На їх честь в селі споруджено обеліск Слави.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1 134 особи. В селі містилася центральна садиба колгоспу «Заповіт Леніна», за яким було закріплено 3,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 3 тисячі га орної землі. Виробничий напрям господарства був зерновий та м'ясо-молочний. На той час в селі працювали клуб на 250 місць, магазин на 60 м² торгової зали (збудований у 1963 році), типова двоповерхову восьмирічна школа на 320 місць (збудована у 1970 році), на базі якої в серпні 1987 року утворено середню школу, бібліотека з книжковим фондом 8,7 тисяч примірників, дитячі ясла, медичний пункт.
29 жовтня 1988 року на території Литвинецької середньої школи була закладена Алея пам'яті про воїнів-інтернаціоналістів Черкаської області, які загинули в Афганістані.
Сучасність
На території села діють загальноосвітня школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, магазини. На землях села працюють ЗАТ «Канівриба», СТОВ «Канівське», ТОВ «Канівліс», СТОВ «Інкубатор», ПП «Фургон».
Джерела
Примітки
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
- kanivrada.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]