Личківці

Поблизу Личківців виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури і часів Київської Русі.

Перша писемна згадка — 1431 року; король Владислав ІІ Яґайло записав шляхтичу Жеґоті з Личковець (Лечковець, пол. Żegota z Liczkowiec) 30 гривень на селі Шарава в повіті Кам'янецькому. Згадується село 7 травня 1470 року в книгах галицького суду[3]. Ще одна згадка 1469 року. 1475 р. Пйотр (Петро) з Личковець викупив свою батьківщину в Скорчицьких, 1482 р. записав її сину Пйотру. Останній 1485 року заставив село шляхтичу Яну Сєцєху Щавінському з Городниці; з часом Сєцєхи отримали Личківці у власність. 1522 року поселення отримало права міста стараннями власника земель Анджея Сєцєха з Городниці. Королівський привілей Сиґізмунда І Старого, виданий в Пйотркуві-Трибунальському, дозволяв проведення 2-х ярмарок (перша в 3-тю неділю після Великодня, друга 21 вересня), щоп'ятничних торгів.[4]

Також одним із власників якого був Я. Каліновський. Згодом Каліновські побудували у Личківцях замок. Пізніше рештки замку були розібрані і з них побудований костел.

1615 року власником міста був шляхтич Валентій Александер Калиновський. Польська дослідниця Горнова (Elżbieta Hornowa) стверджує, що 1628 року місто належало Дроґомирським і Калиновським. 1647 року шляхтич Ян Кавєцький гербу Доленґа з сестрами як спадкоємці Анни Мацеєвої Ставської подавали на Калиновських позов до суду щодо Личківців. 1680 року власником був ще один з роду Калиновських. Як можна припустити, наприкінці XVII — на початку XVIII ст. власниками міста стали скарбник подільський Анджей Францішек Кавєцький і його дружина Катажина з Дружбацьких. 1725 р. дідичем був підчаший львівський Ян Ґлебоцький, але розпоряджались отці місіонери.

Пізніше власниками стали Францішек Салезій Потоцький, його син Станіслав «Щенсний», який 24 січня 1780 року продав права на місто ґенерал-ад'ютанту булави великої коронної Яну Шептицькому. 1781 року Личківці втратили права міста.

4 червня 1814 року Ян Шептицький продав маєток зятю Юзефу Заборовському (одружений з донькою Юліанною, записана власницею 1832 року) — батькові відомого польського поета Тимона Заборовського. 1846 року маєтком заволодів брат Тимона Константій Заборовський, який пізніше продав (передав) його державі. Саме Константію повідомили прикордонники про знахідку — Збруцький ідол бога Світовида.[5] При власниках Заборовських населений пункт отримав статус села.[6]

1848 року поблизу Личківець знайшли кам'яну скульптуру (статую) Збруцького Світовида.

У 1860-х роках власниками були Давид Парнес і Селіґ Ган, від 1870-х років до кінця і-ї світової війни власником був Мойзеш Кіммельман, у 1930-х роках його нащадок Еміль Кіммельман.[7]

У середині ХІХ століття Личківці мали громадську печатку з зображенням двох людських постатей - селянки з серпом і селянина з косою (зразок печатки, датований 1870 р., зберігся в геральдичній колекції відомого львівського краєзнавця Антонія Шнайдера).

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства.

У результаті депортацій 1944—1946 переважна більшість українського населення села Одрехова була переселена до УССР, включно і в село Личківці

• Головна пам'ятка Личківців знаходиться в Краківському археологічному музеї. Ця пам'ятка — відомий «Збруцький Світовид».
• Церква святого Миколая (1850, мурована)
• Оборонний необароковий костел Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (1706), 1728 р. була реставрація.
• Збереглися руїни замку (17 ст.), водяний млин (19 ст.)
• Замок (вілла) Тімельмана — неоромантичний палац, побудований на поч. ХХ ст. в стилі романтизму з елементами готики. За радянських часів в цьому палаці діяла лікарня, а тепер він отримав нового приватного власника. Статус: Архітектури місцевого значення. Реєстр. номер: 1905

• з «фігурою» — жертвам епідемії холери 1830–1831, від якої померли бл. 200 осіб (1831),
• М. Заборовському (1812, реставр. 1988),
• полеглим у німецько-радянській війні воїнам РА на братській могилі, де поховано 15 воїнів, які померли від ран у госпіталі. На могилі встановлено скульптуру воїна на пірамідальному постаменті[8] (1965)
• воїнам-односельцям (1967),
• встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
• насипано символічну могилу УСС (1990).

У Личківцях є школа |-||| ступенів,будинок культури,дитячий садочок,стадіон який вміщає 360 людей.Є 3 мости

• Вінцентій Віктор Леон Шептицький (5.4.1782-1836, Львів) — генерал бригади листопадового повстання, капітан гвардії Наполеона, похований на Личаківському цвинтарі;[9]
• Тимон Заборовський (1799—1828 Збриж) — поет, у Личківцях народився і жив, в 1830 році вийшла друком його збірка «Думи Подільські».[10].

У вересні 2015 року в селі почали зйомки ліричної комедії Сергія Сторожева «Краща партія»[11].

• Мельничук Б., Оліяр Г. Личківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 370. — ISBN 966-528-199-2.
• Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii w Liczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 508 s., 806 il. — S. 86. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
• Liczkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 213. (пол.)— S. 213—215. (пол.)
• Історія міст і сіл Української РСР. Тернопільська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 638 с. — 15 000 прим. — С. 246.

• http://www.castles.com.ua/ly.html
• http://ua.vlasenko.net/lychkivtsi/index.html
• http://mskifa.narod.ru/luckivci.html
• Reportaż z akcji parcelacyjnej prowadzonej w latach 1937-38 na terenie województwa tarnopolskiego Film dokumentalny (Liczkowce, Bedrykowce, Stawki 1937-38)