Лопушанка (Старосамбірський район)

Село лежало над потоком Млинівка (ліва притока р. Стривігор), при підніжжі пологого хребта (з вершинами — 544 м, 551 м, 603 м), біля урочища Мокрий Ліс.

У минулому це було велике село — мало 800 дворів і 2 церкви. До 1772 р. належано до Перемишльської землі Руського воєводства.

У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. Село належало до парохії Нанове Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Свого часу Лопушанка, як ніякі інші села в тій околиці, дуже постраждала від епідемії холери. За переказами, всюди лежали трупи: в хатах, на подвір’ях, на вулиці, у полі, так що не було кому їх ховати. З великого села залишилось усього кілька осіб, які переселились в один кінець села. Решта села залишилась пусткою і поступово заросла лісом. Проте згодом село поволі відродилось і сягнуло 40 дворів.

У 1880 році в селі налічувалось 189 мешканців(греко-католики, за винятком кількох римо-католиків).

У 1919-1939 рр. входило до ґміни Стажава Добромильського повіту Львівського воєводства. У 1939 році в селі проживало 270 мешканців, з них 260 українців і 10 євреїв[1]

З 1940 по 1951 рік село належало до Хирівського району Дрогобицької області УРСР.

У 1951 р. селяни всі до одного були переселені у східні області України. Одна з двох церков Лопушанки проіснувала до 1950-х рр., але, покинута напризволяще, завалилась від старості. З цілого села залишився лише один придорожній хрест, хоча в заростях ще можна натрапити на сліди помешкань і господарських споруд.

• «Визначні місця Старосамбірщини». А льбом, В. І. Шагала, 1976-77 рр.
• Łopuszanka 1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 725. (пол.)