Лукінов Іван Іларіонович

Іван Іларіонович Лукінов (5 жовтня 1927(19271005) — 4 грудня 2004) — український економіст, академік АН УРСР (з 1976), віце-президент АН УРСР (з грудня 1979), академік АН СРСР (з 1984), академік ВАСГНІЛ (1973), почесний член Шведської королівської академії сільського та лісового господарства (1975), член Міжнародної асоціації економістів-аграрників (1970), член Європейської асоціації економістів-аграрників (1977). Депутат Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Член ЦК КПУ в 1981—1990 р.

Лукінов Іван Іларіонович
Народився 5 жовтня 1927(1927-10-05)
село Попівка Корочанського району, тепер Бєлгородської області, Російська Федерація
Помер 4 грудня 2004(2004-12-04) (77 років)
Київ, Україна
Місце проживання Київ
Країна  СРСР
 Україна
Національність росіянин
Діяльність економіст
Alma mater Харківський сільськогосподарський інститут
Галузь Економіка (наука)
Заклад Інститут економіки
Звання Q16157159?
Ступінь доктор економічних наук
Членство НАН України
У шлюбі з Лукінова Тетяна Борисівна[1]
Нагороди

Біографія

Народився 5 жовтня 1927 в с. Попівка Корочанського району Бєлгородської області, Російська Федерація. У 1941 році закінчив 8 класів середньої школи.

У 1946 році закінчив Корочанський сільськогосподарський технікум, в 1951 — Харківський сільськогосподарський інститут (економічний факультет), в 1954 — аспірантуру Інституту економіки Академії наук УРСР (Київ).

З 1949 року — технік, інженер Північно-Донецької експедиції агролісопроекту; референт, молодший науковий співробітник Інституту економіки АН УРСР, науковий співробітник АН УРСР.

Член КПРС з 1953 року.

Захистив дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (1954) і доктора економічних наук (1964). В 1968 йому було присвоєно наукове звання професора.

До 1967 року — завідувач сектору економіки і науки сільськогосподарського відділу ЦК КПУ.

Працював директором (1967–1976) Українського НДІ економіки і організації сільського господарства ім. О. Г. Шліхтера. В.о. директора (1976–1977), директор (з 1977) Інституту економіки АН УРСР (згодом Національної АН України), з лютого 2003 р. — почесний директор Інституту економіки НАН України, з 1 січня 2004 р. — Об'єднаного інституту економіки НАН України. Член Президії (з 1976); в.о. академіка-секретаря (1976–1977), академік-секретар (1993–1998) Відділення економіки; віце-президент, голова Секції суспільних наук (1979–1993) НАН України.

Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки (1979). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора (5.10.1977), орденом «Знак Пошани», почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (2.10.1987)

Лауреат Премії НАН України імені М. В. Птухи (1999)

Опубліковано більше 500 наукових праць, в тому числі 77 книг і брошур, з них 30 монографій.

Основні твори
  • «Проблемы экономических взаимоотношений государства с колхозами», К., 1974
  • «Воспроизводство и цены» — М.: Экономика, 1977. — 431 с.
  • «Аграрные проблемы развитого социализма» 1979
  • «Економічні трансформаціï» (наприкінці XX сторіччя) / Нац. АН Украïни. Ін-т економіки. — Киïв, 1997. — 455 с.
  • «Эволюция экономических систем»

Посилання

Джерела та література
  1. Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 94-402-3354-X
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.