Лутон (аеропорт)

Аеропорт було відкрито 16 липня 1938 керманичем авіаційного відомства Кінгслеєм Вудом[5] Під час Другої світової війни Лутон був базою винищувачів ВПС Великої Британії. Аеропорт був розташований на вершині пагорбів, західна частина злітно-посадкової смуги знаходиться на 40 метрів нижче[8][9].

Після війни земля була повернута місцевому муніципалітету, які стали використовувати аеропорт для обслуговування чартерних авіакомпаній, таких як Autair (змінила назву на Court Line), Euravia (сьогодні TUI) і Monarch Airlines. У 1972 Лутонський аеропорт був найприбутковішим аеропортом у Великій Британії. Проте після банкрутства Court Line в серпні 1974 пасажиропотік аеропорту скоротився[5]

Вигляд аеропорту Лутон з південного боку. Boeing 737 -300 авіакомпанії Thomsonfly прямує повз вежі управління повітряним рухом.

Наступні п'ятнадцять років відбувся процес реконструкції, в 1985 відкрився новий міжнародний термінал. У 1990 аеропорт отримав нову назву - Аеропорт Лондон-Лутон, щоб підкреслити зв'язок аеропорту зі столицею Великої Британії. У 1991 сталося друге за історію аеропорту зниження пасажирообігу, що було пов'язано з перенесенням операцій Ryanair в інший лондонський аеропорт, Станстед. Пізніше в 1990-s, MyTravel Group PLC розпочало чартерні рейси з аеропорту під маркою «Airtours» і нові регулярні рейси лоу-кост операторів Debonair і easyJet, останній організував в Лутоні хаб.[5]

Головним напрямком розвитку в 1998 році стало будівництво терміналу за 40 млн ф. ст. з алюмінію і скла, за первинним проектом Foster and Partners. Термінал було офіційно відкрито в листопаді 1999 королевою і герцогом Единбурзьким. У новому терміналі розмістилися 60 стійок реєстрації, багажне обладнання та системи інформації про рейси, а також магазини, ресторани і бари.[5]

Аеропорт знаходиться за декілька миль від автотраси M1, яка з'єднує Лондон з Лідсом і з'єднується з шосе M25. Поруч з терміналом знаходиться короткочасна автостоянка перебування, середньо- і довгострокова стоянки знаходяться на захід і на схід від терміналу відповідно, вони сполучені з терміналом автобусами.

Декілька автобусних операторів обслуговують аеропорт:

• National Express, вартість проїзду — 6 фунтів. Автобус прямує з Лутону через Фінчлі-Роуд, Сент-Джонс Вуд, Марілебон, Портман-Сквер, Голдерс-Грін на станцію Лондон-Вікторія з інтервалом в 20 хвилин. Тривалість маршруту National Express становить від однієї до півтори години, в залежності від трафіку. Експреси National Express перевозять пасажирів, також між аеропортами Лондона.

Прямі маршрути з аеропорту Лутон відбуваються регулярно до 10 разів на день в:

• • № 707 Нортгемптон
  • №737 Хай-Вайкомб і Оксфорд
  • №767 Лестер і Ноттінгем
  • №777 Ковентрі і Бірмінгем
  • № 787 Кембридж
• Greenline здійснює маршрут №757 з аеропорту Лутон до Брент-Крос, Фінчлі-Роуд, Бейкер-Стріт, Марбл-Арч до автовокзалу Вікторія за 10 фунтів. Це цілодобовий маршрут з інтервалом руху від 10 до 30 хвилин.
• Busway обслуговує місцеві перевезення по околицях: Аеропорт Лутон - Данстейбл, Хаутон, Реджіс, Тоддінгтон, Уотфорд, Сент-Олбанс, Мілтон-Кінс, Лейтон-Баззард, Харпенден. Автобуси відходять що 7 хвилин у піковий час.
• StageCoach обслуговує маршрут № 99 - з аеропорту до міста Лутон.
• easyBus обслуговує маршрут з аеропорту до Бейкер-стріт, тривалістю 1 годину, з інтервалом 20-30 хвилин.

Станція Лутон-Аеропорт-Парквей побудована в 1999 для обслуговування аеропорту. Вона розташована на Midland Main Line, від станції до Лондон-Сен-Панкрас, можна дістатися всього за 22 хвилини потягом оператора East Midlands Trains.

Потягами оператора Thameslink можна дістатися Бедфорд, Сент-Олбанс, Лондон, Уїмблдон, Саттон, Аеропорт Гатвік та Брайтон.

Потягами оператора East Midlands Trains можна також дістатися до Бедфорда, Веллінгборо, Кеттеринг, Корбі, Маркет-Харборо, Лестестер, Лафборо, Бестон та Ноттінгем.