Луцький Микола Іванович
Мико́ла Іва́нович Лу́цький (15 липня 1893, с. Дичків, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 30 квітня 1974, с. Велика Горожанна, нині Миколаївського району Львівської області, Україна) — український самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог, учасник національно-визвольних змагань, січовий стрілець.
| Микола Іванович Луцький | |
|---|---|
| Народився |
15 липня 1893 с. Дичків Тернопільський повіт Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Помер |
30 квітня 1974 (80 років) с. Велика Горожанна Миколаївський район, Львівська область, Україна |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР → Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | педагог |
| Відомий завдяки | самодіяльний співак (соліст стрілецького хору), диригент, педагог |
| Alma mater | Тернопільська гімназія, Тернопільська чоловіча учительська семінарія |
| Батько | Іван Луцький |
| Мати | Марія Барановська |
| У шлюбі з | Текля Миколаївна з роду Гуменна |
| Діти | Оксана, Олег, Віра, Остап, Любомир-Левко |
Життєпис
Народився 15 червня 1893 року в селі Дичків (нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна) в сім'ї дяка-пасічника. Батько — Іван Луцький родом із села Красне тепер Гусятинського району. Мати — Марія з роду Барановських зі Скалата.
Навчався в Тернопільській українській гімназії і Тернопільській чоловічій учительській семінарії. Після її закінчення в серпні 1914 року вступив до Українських січових стрільців. Протягом 1922—1923 років вивчав курс оперного співу у Львівському театрі опери і драми.
Микола мав співочий голос — героїчний тенор. Він — соліст і диригент стрілецького хору, перший виконавець деяких стрілецьких пісень. Співав на Богослужіннях, виступав з концертами та виставою у Львові, інших селах й містах Галичини, Австрії, Чехії.
Учасник боїв з російськими військами на території Галичини. Після битви на Маківці на початку літа 1916 року його переведено у військову частину у Великій Горожанці.
1 листопада 1919 року Микола Луцький переймав владу від австрійської адміністрації. Зайнявши «головний двірець» залізничного вокзалу у Львові, боронив його з перших хвилин війни.
Учасник боїв за незалежність ЗУНР з першого дня війни до відступу УГА через р. Збруч. Був комендантом ЗУНР у Комарно. На Великій Україні протягом 1919—1922 років брав участь у боях основних військових частин українського війська проти російських червоної та білогвардійських армій. Після повернення з фронту декілька місяців був солістом у Львівському оперному театрі.
Подальше життя Микола Луцький з дружиною Теклею присвятили просвітницькій праці. Протягом 1923—1942 років вони працювали у Малій Горожанці. Пізніше — у селах Довге, Стриганці, Боднарів, Грімно, Велика Горожанна. Микола Луцький керував шкільними і сільськими співочими колективами, навчав співу в церковних хорах, співав у них.
Помер Микола Луцький 30 квітня 1974 року у Великій Горожанній, там і похований.
Джерела
- Івахів Г., Паучок В. Луцький Микола Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 362. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Українські Січові Стрільці. — К. : Знання, 1992. — С. 29.
- Лазарович М. В. Українські січові стрільці: національно-політична та культурно-просвітницька діяльність. — Тернопіль : Економічна думка, 2000. — 202 с.
- Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль : Джура, 2005. — C. 455.
- Лазарович М. В. Леґіон Українських січових стрільців. Формування. Ідея. Боротьба. — Тернопіль : Джура, 2016.