Луціан Бекер

Народився 30 червня 1852 року в селі Поточище (тепер Городенківського району, Івано-Франківська область, Україна). Навчався в реальній школі у Львові і в Чернівцях, яку закінчив 1871 року. Поступив на факультет будівництва Львівської політехніки, який закінчив 1876 року.[1] У 1874/1875 навчальному році був членом до правління Товариства братньої допомоги студентів політехніки.[2] До 1881 року відбував практику. Зокрема протягом року був задіяний при спорудженні будинку сейму у Львові.[1] Працював інженером на Львівській залізниці.[3] У 1881/1882 навчальному році був асистентом на кафедрі будівельних конструкцій Львівської політехніки.[1] За іншими даними — асистент кафедри будівництва у 1882—1884 роках.[3] 1883 року виїхав до Відня, де протягом року відвідував лекції у політехнічному інституті і в місцевому промисловому музеї. Після цього здійснив у навчальну подорож до Венеції, Флоренції, Риму, Генуї, Мілана, Мюнхена й Парижу.[1]

У 1886—1894 роках працював очільником технічного бюро магістрату Коломиї, паралельно викладав у місцевій промисловій школі[1] (за іншими даними працював у магістраті вже від 1883 року[3]). Мав у Коломиї статус авторизованого геометра і будівничого.[4] Був членом правління місцевого авансового товариства, створеного наприкінці 1893 року.[5]

1877 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[6] 1882 року входив до його правління, виконуючи функцію скарбника[7] (обраний на засіданні 28 січня 1882 року[8]). У 1900—1904 роках член редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne». Опублікував там низку статей.[9] В рамках товариства належав до Словникової комісії, де працював над польською термінологією в галузі будівництва та архітектури.[10]

У своїх проектах притримувався історичних стилів, з деякими елементами модерну. Для коломийського періоду творчості Бекера характерним є застосування на фасадах поліхромної керамічної облицювальної плитки зі стилізованими народними мотивами.[11] 1894 року за архітектурні проекти на Галицькій крайовій виставці відзначений срібною медаллю.[12] Здобув також відзнаку за плани і розрахунки металевих конструкцій та залізобетонних фундаментів на ювілейній виставці Політехнічного товариства 1902 року у Львові.[13]

Від 1895 року жив у Львові.[11] Тут, спільно з Діонісієм Кшичковським, видав польською мовою підручник «Принципи статики» (Zasady statyki, 1903).[14] До 1912 року був професором місцевої Промислової школи[11], де викладав спочатку будівельні конструкції і рисунок[15], а пізніше, замість рисунку — курс архітектурних форм і геометрію.[16] Працював допоміжним технічним референтом Крайової шкільної ради.[17] 1910 року входив до складу журі конкурсу на проекти прибуткових будинків на вулицях Коперника і Банківській.[18] У 1911—1919 роках був першим директором щойно створеної будівельної школи в місті Ярослав.[19] Помер там же 16 червня 1921 року.[11] Похований на місцевому Новому цвинтарі.[19]

Споруди

• Будинок бійні в Коломиї, споруджений близько 1890.[11]
• Вілла Гайнріхів у Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Зимові військові бараки в Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Уланські казарми в Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Шпиталь у Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Гончарська школа в Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Склад у Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Керівництво спорудженням Ощадної каси в Коломиї (не пізніше 1895).[12]
• Корпус для виробництва парафіну на фабриці Станіслава Щепановського в Печеніжині (не пізніше 1895).[12]
• Ескіз будинку польського спортивного товариства «Сокіл» у Коломиї. Був одним із двох переможців на конкурсі 1895 року. Другим переможцем був Діонісій Кшичковський. На прохання журі обидва архітектори безкоштовно створили спільний детальний проект[20], який було реалізовано.[11]
• Проект і кошторис школи у Сокалі. Розроблений під загальним керівництвом Зиґмунта Ґорґолевського у 1895—1896 роках.[12]
• Три ескізи літніх будинків в Микуличині, створені близько 1898 року. Принаймні один з них був успішно реалізований учнем відділу теслярства львівської Промислової школи Петром Букладом.[21]
• Конкурсний проект пам'ятника Адамові Міцкевичу у Львові (1898, спільно з Адольфом Вайссом).[22]
• Реставрація палацу Яблоновських у Маріямполі (бл. 1898).[10]
• Український народний дім у Коломиї, тепер Музей народного мистецтва Гуцульщини. Проект 1892 року, створений спільно з Діонісієм Кшичковським, реалізований до 1902.[11]

Статті

• Przegląd czasopism tchnicznych // Dźwignia. — 1882. — № 4.
• Renesans w Polsce // Dziennik Polski. — 28 listopada 1899. — № 330 (рецензія на працю Славомира Одживольського «Renesans w Polsce»).[23]
• Krajowy przemysł artystyczny na wystawie paryskiej // Czasopismo Techniczne. — 1900. — № 4.
• Fragmenty architektoniczne. Z wycieczki do Viterbo // Architekt. — 1903. — № 1.
• Fragmenty architektoniczne. Z wycieczki do Viterbo (dokończenie) // Architekt. — 1903. — № 2.
• Konkurs na kościół św. Elżbiety we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1903. — № 21.
• Budowa stropów ze stanowiska hygieny // Czasopismo Techniczne.

• Бірюльов Ю. О. Бекер Люціан // Енциклопедія сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, Координаційне бюро Енциклопедії сучасної України НАН України. — К : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2. — С. 432. — ISBN 966-02-2681-0.
• Бірюльов Ю. О. Бекер Люціан // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 201—202. — ISBN 978-966-7007-68-8.