Зиґмунт Ґорґолевський

Великий міський театр у Львові — поч. XX ст.

Народився 14 лютого 1845 року в місті Шулітц (нім. Schulitz), нині Солець-Куявський, Польща (тоді провінція Позен, Королівство Пруссія). Батько — Кароль Ґорґолевський, матір — Текля з Лернеровських.

Початкову освіту здобув у реальній гімназії в Познані. У 1866–1871 роках навчався в Королівській академії будівництва (Берлін). Під час навчання керував будівництвом Ганноверського залізничного вокзалу у Берліні.

Після закінчення навчання протягом 6 років працював асистентом у своїй альма-матері. Був радником Міністерства громадських робіт Німеччини, архітектором королівських палаців у Берліні, королівським будівельним інспектором у Галле.

Був одним із найбільших прихильників історизму в архітектурі Пруссії та цілої Німеччини. Серед його проєктів — дві версії майбутньої будівлі рейхстагу (1872, 1882). Вони ввійшли до 20 найкращих проєктів, відібраних конкурсним комітетом із понад 100.

Був нагороджений за спорудження мосту Кайзера Вільгельма.

Проєкт Великого міського театру у Львові. 1896. Бічний фасад

Інші проєкти:

• плани з реконструкції королівських палаців у Берліні та Кілі
• розширення університетських лікарень у Галле та Бонні
• розширення Bad Oeynhausen (спа у Вестфалії).

Був головним архітектором протестантської церкви в Берліні, палацу Бель В'ю, будівлі суду в Ополе й Ольштині, в'язниць у Свідниці та Хожуві.

Оперний театр у Львові сьогодні

Здійснив будівництво або реставрацію багатьох об'єктів у регіоні Великопольщі:

• Реставрація церкви у Вжесьні
• Реставрація замку-палацу Дзялинських у Голухові
• Реставрація бібліотеки Дзялинських в Курнику
• Будівництво палацу Твардовських в Кобильніках
• Розширення палацу Квілецьких в Опорові
• Будівництво замку Радзивіллів у Багателі поблизу Острова
• Будівництво дзвіниці та палацової каплиці Чапських у Смогульці
• Будівництво будинку Товариства друзів наук і мистецтв у Познані (1874–1879)
• Будівництво житлових будинків по вулиці Берлінській, навпроти Польського театру в Познані

Був головним архітектором реконструкції палацу Фердинанда Радзивілла в Олиці (Волинь).

1875 — взяв участь у конкурсі на проєкт майбутнього Галицького сейму у Львові (тепер — головний корпус Львівського університету ім. І. Франка). Його проєкт преса й фахівці визнали за найкращий, але архітектор згодом відмовився від участі в конкурсі з фінансових причин.

Неодноразово був членом журі архітектурних конкурсів. Зокрема на проєкт оперного театру у Кракові, 1889; ощадної каси в Чернівцях; костел святої Єлизавети у Львові, 1903.[2]

1879 — одружився з Геленою Гулевіч.

Гробівець родини Ґорґолевських на Личаківському цвинтарі

1893 — переїхав до Львова, де на запрошення австрійської влади очолив Державну промислову школу. Провів реформу навчального процесу. Від 1894 року член Політехнічного товариства у Львові.[3] У цей час проживав на вулиці Словацького, 8. Для Галицької крайової виставки виконав проєкти кількох виставкових павільйонів.

1896 — виграв конкурс на найкращий проєкт Міського театру (тепер Театр опери та балету). Щоби уникнути звинувачень у використанні свого службового становища та суспільної позиції, свій проєкт підготував в суворій таємниці й надіслав на конкурс не зі Львова, а через Лейпциг.

Для закладення фундаментів театру довелося змінити річище Полтви, яка тоді протікала під теперішнім проспектом Свободи (фактично театр стоїть на місці, де протікала річка). Разом із театром спроєктував дім для зберігання декорацій на нинішній вулиці Куліша (співавтор Іван Левинський).

Урочисте відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 р. Але вже 1901 року ґрунт під театром почав осідати у більших за передбачені розмірах, з'явились тріщини на стінах. Згодом просідання зупинилося. 17 листопада 1901 року Ґорґолевського нагороджено Орденом Залізної корони III класу. В липні 1903 р. раптово помер через параліч аорти серця[4], народилася легенда, ніби він наклав на себе руки через просідання театру. Багато львів'ян досі переконані в її правдивості.

Похований на «алеї заслужених» Личаківського цвинтаря у Львові, поле № 1б[5].

• Бірюльов Ю. О. Ґорґолевський Зиґмунт // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 634, 635. — ISBN 978-966-7007-68-8..
• Горголевський Зигмунд // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 177.
• Трофимлюк В. Зигмунт Горголевський // Галицька брама. — 1996. — № 20. — С. 6—7.
• Gorgolewski Zygmunt // Wielkopolski słownik biograficzny. — Warszawa-Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981. — S. 213. — ISBN 83-01-02722-3.
• Łoza S. Gorgolewski Zygmunt // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 99.
• Łoza S. Gorgolewski Zygmunt // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — t. VIII. — S. 316.
• Odrzywolski S. Zygmunt Gorgolewski. Wspomnienie pośmiertne // Architekt. — 1904. — № 4. — S. 57, 58.

• Оперний театр. Історія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Зигмунт Горголевський // Центр міської історії Центрально-Східної Європи^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Piotr Marek Stański. Zygmunt Gorgolewski, twórca gmachu Lwowskiego Teatru Wielkiego

• Митці і маєтки України