Вулиця Банківська (Львів)

Ву́лиця Ба́нківська — вулиця у Галицького району міста Львова, в центральній частині Львова. Сполучає вулиці Коперника та Петра Дорошенка.

Банківська вулиця
Львів
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Держбанку СРСР
Колишні назви
Сикстуська бічна (Сикстускен Зайтеґассе), Шайнохи, Юльмондштрассе, Шайнохи
австрійського періоду (українською) Сікстускен Зайтеґассе
австрійського періоду (німецькою) Sixtusken Seiten Gasse
польського періоду (польською) Sykstuska boczna, Szajnochy
радянського періоду (українською) Шайнохи
радянського періоду (російською) Шайнохи
Загальні відомості
Протяжність 92 м
Координати початку 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д.
Координати кінця 49°50′23″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д.
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1, 3, 5
Державні установи управління НБУ у Львівській області
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
 Вулиця Банківська у Вікісховищі

Історія

Вулиця виникла приблизно у середині XIX століття під назвою Сикстуська бічна (інша назва — Широка поперечниця). У 1871 році отримала назву вулиця Шайнохи, на честь польського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи. Упродовж листопада 1941 — липня 1944 років мала назву Юльмондштрассе, у липні 1944 року вулиці повернули передвоєнну назву. Сучасна назва — з 1945 року, на честь Держбанку СРСР (тепер — Національний банк України), який розмістився у будинку на розі Банківської та Коперника.

Забудова

Банківська вулиця забудована типовими чиншовими кам'яницями другої половини XIX століття у стилях класицизм та історизм.

У будинку № 1 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту меблів.

У будинку № 2 (тепер це південне крило будинку на вулиці Коперника, 4) у 1920-х—1930-х роках містилася Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», магазин електротехнічних товарів Вишневського «Електрик»[2], друкарня Зимного, польська торговельна спілка «Польсот»[3] та знаний у Львові бар «Ельдорадо» (давніше — «Ґрота»)[4].

Під № 4 у 1950-х роках тут містився магазин артілі «Стахановець» львівського облліспромсоюзу та спеціалізувався на продажу, купівлі і реставрації меблів[5]. Нині цієї адреси не існує.

У будинку № 5 з початку XX століття до 1930-х років діяла низка кінотеатрів: у 1906–1907 роках — «Сінефон» (власник — Герман Опат), у 1907 та 1926—1930 роках — «Люна» (власник — Мельхіор Майблюм), у 1930—1931 роках — «Полонія». Також за польських часів тут розташовувався готель «Сан-Сусі», у 1950-х—1960-х роках — склад консервної продукції і ремонт взуття, у 1970-х—1980-х — майстерня з ремонту магнітофонів та приймальний пункт хімчистки.

На пустирі з парного боку вулиці до другої світової війни стояла синагога «Осе Тов» (у перекладі з івр. «твори добро»‎), зведена у 1857 році за проектом архітектора Вільгельма Шміда. Цікаво, що на момент зведення синагоги євреї не мали права вільно жити у цій частині міста, це право вони отримали лише у 1867 році. У 1909 році синагогу разом із бет-мідрашем (приміщенням для вивчення релігійних книг) перебудували за проєктом архітектора Альберта Корнблюта. З 1930 року рабином тут був Давид Кагане, а в серпні 1941 року синагога була знищена німцями. У листопаді 2013 року пустир, який залишився після синагоги, впорядкували, замостили бруківкою, встановили смітники та лавочки[6].

Цікаві факти, події

13 березня 1930 року у кав'ярні «Рекляма», що при вулиці Шайнохи, офіціант цього закладу Адольф Гальперн пострілом з револьвера намагався позбавити життя відвідувача кав'ярні Зигмунта Ґольдгабера. На щастя, куля не влучила, а стрільця заарештувала поліція[7].

В будинку на розі сучасних вулиць Банківської та Дорошенка у 1930-х роках містився ресторан «Адрія» Соломона Роттенберга. 26 листопада 1932 року тут сталася скандальна подія: пізно ввечері група польських студентів, вийшовши з ресторану, затіяла бійку з кількома єврейськими молодиками. В результаті від ножового поранення загинув студент-ветеринар Ян Ґродковський. Ця подія потрапила на перші шпальти польських газет та викликала великий суспільний резонанс.

Транспорт

Вулиця Банківська має односторонній рух транспорту в напрямку вулиці Дорошенка. Вулиця не використовується для руху громадського транспорту.

У мистецтві

Банківська вулиця під своєю старою назвою (Шайнохи) та кінотеатр у будинку № 5 згадуються в автобіографічному романі польського письменника Яна Парандовського «Небо у вогні» (пол. «Niebo w płomieniach»).

Примітки
  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 25 липня 2021.
  2. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.
  3. Ilustrowany informator miasta Lwowa… — S. 60.
  4. Кнайпи Львова, 2005, с. 283.
  5. Львов: справочник, 1949, с. 184.
  6. Віра Карпінська (19 листопада 2013). У дворику на Банківській встановили лавки та підключили wi-fi. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 9 лютого 2021.
  7. Кнайпи Львова, 2005, с. 282.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.