Луїс Хіменес

Народився 17 червня 1984 року в місті Сантьяго. Вихованець футбольної школи клубу «Палестіно», що складався в основному з гравців палестинського походження, серед яких був і Луїс, що отримав палестинське громадянство в червні 2013 року[1]. Офіційно дебютував у першій команді 8 вересня 2001 року у віці 17 років і 83 днів і згодом він провів ще 8 ігор у чемпіонатах 2001 та 2002 років.

Влітку 2002 року перейшов у клуб італійської Серії Б «Тернана», де провів наступні три з половиною роки, а у січні 2006 року за 2,5 млн євро перейшов на правах співволодіння у «Фіорентину». З цією командою дебютував 15 січня 2006 року у грі проти «К'єво» (2:1), а 8 лютого забив свій перший гол у Серії А в грі проти «Інтернаціонале» (2:1).

Влітку 2006 року Хіменес повернувся до «Тернани», яка викупила 50 % прав за 3 млн євро, але оскільки команда вилетіла у Серію C1, чилієць не мав наміру грати в настільки низькому дивізіоні і через сильні розбіжності з її президентом, більше не грав за команду Умбрії і півроку залишався без ігрової практики. 15 січня 2007 року він був відданий в оренду в столичне «Лаціо» на один сезон за 311 тис. євро[2][3]. 27 січня відбувся дебют за столичний клуб в матчі проти «Палермо»[4]. Загалом до кінця сезону він зіграв у 16 іграх за клуб і забив 2 голи.

Луїс Хіменес 2009 року у складі «Вест Гем Юнайтед».

15 липня 2007 року Хіменес перейшов на правах оренди в «Інтернаціонале»[5][6]. Дебютний гол за «чорно-синіх» забив 27 листопада того ж року в матчі групової стадії Ліги Чемпіонів проти турецького клубу «Фенербахче» (3:0). Через 5 днів дебютував за новий клуб в Серії A в матчі проти «Фіорентини», де також відзначився забитим голом. 5 грудня в матчі проти «Лаціо» Хіменес відзначився гольовою передачею на Майкона. Наприкінці сезону 2007/08 «Інтер» підписав Хіменеса на правах співволодіння на 3 роки за 6,3 мільйона євро[7]. 24 серпня 2008 року провів перший матч за «змій» під проводом Жозе Моурінью: матч за Суперкубок Італії проти «Роми», в якому забив у серії післяматчевих пенальті і допоміг клубу стати володарем цього трофею. 30 серпня зіграв свою першу гру в чемпіонаті сезону 2008/09 проти «Сампдорії», але пізніше отримав травму на тренуванні. 30 листопада наприкінці матчу проти «Наполі» вийшов на поле вперше після травми. Подальша довгострокова травма дозволила Хіменесу взяти участь тільки в 6 матчах національного чемпіонату у тому сезоні. Тим не менш в обох сезонах він ставав з міланцями чемпіоном Італії.

23 червня 2009 року Хіменес був відданий в оренду до «Вест Гем Юнайтед»[8], який очолював італієць Джанфранко Дзола. Дебют за новий клуб відбувся 15 серпня в матчі проти «Вулвергемптон Вондерерз» (2-0)[9]. Єдиний забитий гол Луїс оформив 28 листопада в матчі проти «Бернлі» (5-3)[10]. Втім заграти у Англії чилієць не зумів і оренда дочасно була закінчена, після чого 1 лютого 2010 року Хіменес був відданий в оренду в «Парму» до червня[11] як частина угоди по переходу Макдональда Маріга у зворотньому напрямку[12][13].

26 червня 2010 року, після того, як «Інтеру» не вдалося домовитися з «Тернаною» про викуп інших 50 % прав на гравця, був проведений «конвертний аукціон», який виграла саме «Тернана» із сумою 3,177 млн євро[14][15]. Однак оскільки «Тернана» продовжувала грати у третьому за рівнем дивізіоні, де не хотів виступати чилієць, то команда змушена була віддати його в оренду ще до закриття трансферного вікна, 31 серпня 2010 року, в «Чезену» за 1 мільйон євро з правом викупу[16][17]. Там Хіменес виконував роль другого нападника в схемі 4-3-3, забивши рекордні для себе 9 голів у Серії А.

Влітку 2011 року Хіменес, скориставшись правилом Вебстера, в односторонньому порядку розірвав контракт із «Тернаною» і 29 червня 2011 року став гравцем еміратського «Аль-Аглі» (Дубай), підписавши чотирирічний контракт з клубом[18]. Чилієць допоміг клубу завоювати усі національні трофеї — чемпіонат, кубок Президента, кубок ліги та Суперкубок ОАЕ. Після чотирьох сезонів, в яких гравець забив 40 голів у 80 матчах чемпіонату, Хіменес 15 липня 2015 року залишив «біло-червону» команду, щоб перейти в іншу команду з Дубая — «Аль-Наср» (Дубай), де провів наступний сезон.

Луїс Хіменес на презентації у «Палестіно». 2018 рік.

В липні 2016 року було оголошено, що Хіменес на правах вільного агента став гравцем катарського клубу «Аль-Арабі» (Доха), після чого виступав за інші місцеві команди «Аль-Гарафа» та «Катар СК». У 2018 році, після 16 років перебування за кордоном, а також після відкидання пропозицій від футбольних клубів з Катару, Японії, Італії та Еміратів, а також пропозицій від чилійських клубів «Універсідад де Чилі», «Уачіпато» і «Уніон Еспаньйола», Хіменес вирішив повернутись в рідне «Палестіно»[19], підписавши контракт до кінця 2019 року. Станом на 11 серпня 2018 року відіграв за команду із Сантьяго 8 матчів в національному чемпіонаті.

2003 року залучався до складу молодіжної збірної Чилі до 20 років, з якою взяв участь у молодіжному чемпіонаті Південної Америки в Уругваї, де його команда не вийшла з групи.

28 квітня 2004 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Чилі в матчі проти збірної Перу, а вже влітку того ж року поїхав на розіграш Кубка Америки 2004 року у Перу, де зіграв у двох матчах, але його команда не вийшла з групи.

4 червня 2005 року гольова передача Луїса на Марсело Саласа дозволила останньому стати найкращим бомбардиром в історії збірної Чилі. У 2006 році Хіменес став капітаном збірної[20], втім з приходом на посаду головного тренера збірної у 2007 році Марсело Б'єлси Хіменес перестав грати за збірну, через що пропустив Кубок Америки 2007 року і чемпіонат світу 2010 року.

Лише 19 червня 2011 року, після трьох років відсутності у збірній, Луїс повернувся до її лав, вийшовши на заміну на 67-ій хвилині замість Матіаса Фернандеса в товариській грі проти Естонії (4:0)[21]. Через чотири дні він вийшов в основі на наступну товариську гру проти Парагваю в Асунсьоні, де його замінив Феліпе Гутьєррес на 70-й хвилині. Після цього він був включений тренером Клаудіо Боргі до складу на розіграш Кубка Америки 2011 року в Аргентині[22], де Хіменес зіграв три гри, всі в основі, а збірна вилетіла у чвертьфіналі.

10 серпня 2011 року у товариській грі проти Франції (1:1) зіграв свій останній матч за збірну, оскільки після того, як переїхав виступати на клубному рівні на Близький Схід, більше за збірну не грав. Всього ж провів за збірну Чилі 27 матчів і забив 4 голи.