Любченко Георгій Опанасович

Георгій Любченко народився 15 жовтня 1900 року у Староживотові (тепер у складі села Новоживотів) Таращанського повіту Київської губернії. Походив із селянинськоїродини[1].

Навчався у вищому початковому вчилищі й гімназії у Сквирі.

У 1920-х роках працював у відділі політосвіти Сквирського військкомату, у бібліотечній секції відділу народної освіти Сквирського повітового ревкому, у трудовій школі у Сквирі.

У 1930 році закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту.

У 1928—1930 роках викладав у Першій художньо-індустріальній профшколі в Києві, у 1930—1932 роках — у Київському робітничому машинобудівному інституті, у 1933—1938 роках — у Київському будівельному інституті.

Водночас у 1933—1941 роках працював у конструкторському секторі Київської філії Науково-дослідного інституту споруджень, Архітектурно-планувальному управлінні (АПУ) Київського комгоспу, Київській обласній проектній конторі, проектній конторі республіканського Наркомату місцевої паливної промисловості[1]. В АПУ Георгій Любченко розробляв проекти для київського генплану 1938 року.[2]

У роки німецької окупації працював у відділі благоустрою Київської міської управи. Після зайняття Києва радянськими військами Георгія Любченка не заарештували, що може навести на думку про його співпрацю з органами НКВС. Він обійняв посаду старшого архітектора-інспектора Державного архітектурно-будівельного контролю Управління у справах архітектури Києва[1].

• Будинок ІТП у стилі постконструктивізму[3];
• Столова заводу імені Артема у Києві (1929);
• житловий будинок співробітників НКВС УСРР(177 квартир, 17 секцій, 5 поверхів)[4] на вулиці Академіка Богомольця в Києві, 14/7 (1934)[3];
• насосна станція 2-го підйому Київського водогону у Вишгороді (1936);
• житловий будинок працівників спиртового тресту в Житомирі (1937);
• колгоспний будинок культури в Піщаному (1937—1938);
• каменедробильний завод у Клесові (1939—1940);
• соцмістечко комбінату «Укрбурвугілля» в Олександрії (1938—1940);
• житлове селище та будівля торфобрикетного заводу в Білокоровичах (1940—1941)[1].

• Урядова площа у Києві у співавторстві з архітектором Павлом Альошиним (1934);
• житловий комбінат фабрики «Коттон-чулок» у Києві (1936—1937);
• столова туберкульозного санаторію в Гадячі (1939)[1].

• Інсоляція й орієнтація будинків (1932)[5].
• Конструкції частин будівель з армованого ґрунту (неопублікована праця)[1].