Лідери ескадрених міноносців типу «Гепард»

Лідери ескадрених міноносців типу «Гепа́рд» (фр. Classe Guépard) або відомі як лідери есмінців типу «Бізон» (фр. Classe Bison) — клас військових кораблів з 6 лідерів ескадрених міноносців, що випускалися французькими суднобудівельними компаніями у 1928—1931 роках. За французькою кваліфікацією великий ескадрений міноносець або контр-міноносець (фр. contre-torpilleur). Відрізнялися посиленим озброєнням та більшими розмірами. Усі кораблі цього загинули в ході ведення воєнних дій, причому лише «Бізон» загинув у бою під час Норвезької кампанії, решта була затоплена в Тулоні 27 листопада 1942 року в ході самознищення французького флоту.

Лідери ескадрених міноносців типу «Гепард»
Classe Guépard
Французький великий ескадрений міноносець «Гепард»
Служба
Тип/клас лідери ескадрених міноносців
Попередній клас типу «Ягуар»
Наступний клас типу «Егль»
Держава прапора  Франція
Належність  Військово-морські сили Франції
На честь хижих тварин, битв, в яких брала участь Франція та видного діяча французької військової історії
Корабельня Arsenal de Lorient, Ateliers et chantiers de France, Chantiers de Penhoët, Ateliers et chantiers de la Loire
Замовлено 6
Закладено 6
Спущено на воду 6
Введено в експлуатацію 1928–1931
На службі 1929 — 1945
Загибель 6
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 2436 т (стандартна)
2980 т (нормальна)
3200 т (повна)
Довжина 130,2 м
Ширина 11,76 м
Висота 4,68 м
Технічні дані
Рухова установка 4 × триколекторних парових котли du Temple або Penhoët
2 парові турбіни Parsons або Zoelly
Гвинти 2
Потужність 64 000 к.с.
Швидкість 35,5 вузлів (65,7 км/год)
Дальність плавання 3000 миль (5600 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год)
Екіпаж 230 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 5 (5 × 1) × 138,6-мм гармат Modèle 1923
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 550-мм торпедних апаратів
4 бомбоскидачі
28 глибинних бомб
Зенітне озброєння 4 (4 × 1) × 37-мм зенітних гармати Modèle 1925
4 (2 × 2) × 13,2-мм великокаліберні кулемети M1929

Ескадрені міноносці типу «Гепард» стали якісним стрибком у розвитку французьких кораблів. Їхня вогнева міць і швидкісні якості помітно перевищували характеристики попередніх контр-міноносців. Усі кораблі цього типу продемонстрували достатню надійність силової установки.

Водночас проєкт відрізнявся низкою суттєвих недоліків. Головним із них стала низька швидкострільність гармат головного калібру, що було дуже небажано в швидкоплинних боях легких сил. Дуже слабким, як і всіх французьких контр-миноносців, виявилося зенітне озброєння. Метацентрична висота виявилася нижчою, ніж у проєкті — стійкість есмінців типу «Гепард» була недостатньою, а вітрильність надмірною. Дальність плавання і морехідність відповідали умовам Середземномор'я, але для Атлантики були недостатніми. Також не можна було назвати вдалим характерний силует типу «Гепард» — інших чотиритрубних кораблів у європейських водах не було, що спрощувало їхнє впізнання супротивником.

Схема затоплення французьких кораблів у Тулоні 27 листопада 1942 року

Лідери ескадрених міноносців типу «Гепард»
№ Корабель Виготовлювач На честь Закладено Спущено У строю Статус
1 «Бізон» Arsenal de Lorient, Лор'ян Бізон 14 березня 1927 29 жовтня 1928 10 жовтня 1930 3 травня 1940 року затоплений разом з британським есмінцем «Афріді» в результаті повітряних атак німецьких пікіруючих бомбардувальників Ju-87 та Ju-88 1./StG.1
2 «Гепард» Arsenal de Lorient, Лор'ян Гепард 14 березня 1927 19 квітня 1928 13 серпня 1929 27 листопада 1942 року самозатоплений у Тулоні для запобігання захоплення його німецькими військами; пізніше піднятий; 11 березня 1944 року вдруге затоплений у Тулоні
3 «Ліон» Ateliers et chantiers de France-Dunkerque, Дюнкерк Лев 6 серпня 1926 5 серпня 1929 21 січня 1931 27 листопада 1942 року самозатоплений у Тулоні для запобігання захоплення його німецькими військами; пізніше піднятий італійськими рятівниками; 9 вересня 1943 року вдруге затоплений через загрозу захоплення його німцями
4 «Вальмі» Ateliers et Chantiers de Saint-Nazaire Penhoët, Сен-Назер Битва під Вальмі 5 травня 1927 19 травня 1928 1 січня 1930 27 листопада 1942 року самозатоплений у Тулоні для запобігання захоплення його німецькими військами; пізніше піднятий та зарахований до складу італійських ВМС як FR-24. 9 вересня 1943 року корабель був затоплений вдруге в Ла-Спеції для запобігання потрапляння його як трофею німцям. Піднятий фахівцями Крігсмаріне, до строю не увійшов і 24 квітня 1945 року втретє затоплений у Генуї
5 «Верден» Ateliers et Chantiers de la Loire, Сен-Назер Верденська битва 10 серпня 1927 4 липня 1928 1 квітня 1930 27 листопада 1942 року самозатоплений у Тулоні для запобігання захоплення його німецькими військами; 29 вересня 1943 року піднятий італійськими ВМС, проте не відновлювався
6 «Вобан» Ateliers et chantiers de France-Dunkerque, Дюнкерк Себаст'єн ле Претр де Вобан 22 травня 1927 1 лютого 1930 9 січня 1931 27 листопада 1942 року самозатоплений у Тулоні для запобігання захоплення його німецькими військами

Див. також

Примітки
Виноски
    Джерела

      Посилання

      Література
      • Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-459-4.
      • Bertrand, Michel (1982). La marine française au combat, 1939—1945. Tome 1: Des combats de l'Atlantique aux F.N.F.L. Paris: Lavauzelle. ISBN 2-7025-0002-1.(фр.)
      • Jordan, John & Moulin, Jean (2015). French Destroyers: Torpilleurs d'Escadre & Contre-Torpilleurs 1922—1956. Barnsley, UK: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-198-4.(англ.)
      • Jean Mauclère, La campagne du Bison, J de Gigord, coll. " L'étrave ", 1946(фр.)
      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.