Лінгбійська культура

Лінгбійська культура, Лінгбі (дан. Lyngby) — археологічна культура заключної давньокам'яної доби[1] (IX—VIII тисячоліття до н. е.). Першою була знайдена стоянка на західному березі о. Зеландія (Данія). Під назвою «Лінгбі» виділили археологічну культуру на північному заході Європи з характерними кирками з рогу північного оленя і грубими трикутними черешковими наконечниками стріл. Від тієї стоянки «Лінгбі» на острові Зеландія (Данія) і отримала назву культура. Розширення дослідження відбувалося на теренах від Північної Європи до басейну р. Прип'яті.

Пам'ятки Лінгбі відносяться переважно до пізньольодовикового чи передбореального періоду.

Зайняття

Населення лінгбійської культури займалося полюванням (олень, лось, кабан тощо).

Вироби

Найбільш характерні для Лінгбі — рогові сокири і грубі крем'яні вістря списів або стріл з широкою насадкою. Виготовлялися з нуклеусів рублячі пристрої, а з масивних пластин і відщепів — короткі ножі, струганки, різці, мікроліти.

Стоянки та пам'ятки

На південному заході Білорусі й у Литві зрідка траплялися типові для Лінгбі знаряддя (вістря списів та інше). Стоянки Лінгбі виявлені поблизу агромістечок Опаль і Одрижин Івановського району Берестейської області Білорусі, села Заозер'я Зарічненського району Рівненської області України.

Піщане

Піщане — стоянка типу «Лінгбі» (кінець палеоліту — початку мезоліту) біля села Одрижин Івановського району. Розташована на південному березі озера Піщане (басейн річка Піна), на схилі піщаних пагорбів заввишки 3-6 м, місцями опускається під воду. Сконцентровані знахідки на східній частині пам'ятки, де були знайдені крем'яні поклади. Виявлено у 1920 р., досліджувала у 1927 р. польський археолог Мєчислава Руксерувна, в 1970 році — білоруський археолог В. Ф. Ісаєнко. Серед 900 оброблених кременів - 50 знарядь праці: різці (бічні, кутові, клиноподібні, серединні), вістря стріл (типу «Лінгбі», аренсбурзької, свідерської, гамбурзької культур), довгі і короткі скребачки, 60 пластин і ін. Пам'ятку датовано XI—VI тисячоліттями до н. е. Крем'яний матеріал частково схожий на знахідки на стоянці Опаль. На терасі північного боку озера Піщане біля села Уласавци Івановського району Берестейської області В.Ісаєнко у 1970 році зібрав близько 100 оброблених крем'яних предметів.

Опаль

Опаль — група археологічних пам'яток біля села Опаль Івановського району Берестейської області (Білорусь).

  • стоянка Опаль-1 розташована за 2,5 км на північний схід від села, з правого берега річки Ясельда. Довжина близько 400 м, висота над заплавою річки 2-3 м, виявив і досліджував в 1971 році, обстежив у 1986 році В. Ф. Ісаєнко. Знайдено 800 виробів з кременю, 160 пластинчастих наконечників стріл, різців, скребел, ножів. Стоянка відноситься до свідерської культури і датується 9-5 тисячоліттями до н. е.
  • стоянка Опаль-2 і крем'яна майстерня, що розташована за 1,5 км на схід від села, на північному схилі, у верхній частині улоговини, що утворилася на поверхні височини. Довжина стоянки близько 400 м, висота над заплавою річки 4-6 м. Виявив і досліджував у 1963 р., обстежив у 1986 і 1990 роках В. Ф. Ісаєнко.

Виявлено залишки вогнищ, обкладених камінням, 1400 оброблених крем'яних предметів, серед них макроліти — великі трапецієподібні та овальні сокири, тригранні піки, вістря свідерського типу та вістря Лінгбі, грубі різці, скребачки, струганки й інше. Нагромадження крем'яних відщепів і нуклеусів засвідчило існування колишньої майстерні з обробки кременю. Стоянка та майстерня відносяться до епохи мезоліту, деякі знахідки — до лінгбійської культури.

Лінгбійсько-аренсбурзька культурно-історична спільнота

Леонід Залізняк та інші археологи вважають, що місцеві фінально-давньокам'яні культури Східної Європи, як зимівниківська (Середня Наддніпрянщина, Сіверськодонеччина, Подоння), ієневська (Волго-окське міжріччя), гренська (Посожжя, верхня Наддніпрянщина), піщанорівська (Подесіння), усть-камська (Покам'я) та інші складають єдину культурно-історичну спільноту (КІС), що разом з культурами Фосна та Комса та іншими входить до лінгбійсько-аренсбурзької культурно-історичної спільноти. Населення усіх вищевказаних культур було мисливцями, що пересувалися услід за стадами оленів.[2]

Джерела
  • Чайлд Г., У истоков европейской цивилизации, пер. с англ., М., 1952, гл. 1. (рос.)
  • Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
  • Калечиц Е. Г., Проблема первоначального заселения территории Беларуси в свете новых данных (финальный палеолит) / В. Г. Калечиц // Доклады Национальной академии наук Беларуси. — 2013. — Т. 57, N 3. — С.111-115. — Библиогр.: с. 114—115 (рос.)
  • Ісаенка У. Ф., Археалогія і нумізматыка Беларусі: Энцыклапедыя / Беларуская энцыклапедыя; Рэдкалегія: В. В. Гетаў і іншыя. — Мн.: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 1993. (біл.)
  • Лингби, сайт «Академик» (рос.)
  • Лингби, сайт «Словари и Энциклопедии» (рос.)
  • Плямёны культуры Лінгбі, 2010 г. (біл.)

Примітки
  1. Залізняк, Л. Л. (2010). Періодизація та культурна диференціація Верхнього палеоліту України. Київ: Археологія, 2010, № 4.
  2. Залізняк, Леонід (2001). Культурно-історичні зв’язки Полісся у первісну добу.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.