Ліннея північна

Лінне́я півні́чна[1] або лінея північна[2] (Linnaea borealis)[3] багаторічна рослина, названа на честь видатного шведського ботаніка Карла Ліннея, єдиний представник монотипового роду Ліннея. Належить до родини жимолостевих з підродини ліннеєвих. Релікт льодовикового періоду, занесений до Червоних книг України і Польщі,[4] Червоного списку Великої Британії. Малопоширена лікарська й декоративна рослина.

?
Ліннея північна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Жимолостеві (Caprifoliaceae)
Підродина: Linnaeoideae
Рід: Ліннея (Linnaea)
L., 1753
Вид: Ліннея північна
Linnaea borealis
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Linnaea borealis
Віківиди: Linnaea borealis
EOL: 488733
IPNI: 140689-2
ITIS: 35314
NCBI: 77623

Назва

Рід названий на честь Карла Ліннея голландським ботаніком Яном Гроновіусом (англ. Jan Frederik Gronovius). У літературі іноді необґрунтовано стверджується, ніби Лінней назвав цю рослину на честь самого себе; наприклад, тут.[5]

До виділення в окремий рід рослина називалася Campanula serpyllifolia (дзвоники чебрецелисті).[6]

Опис

Вегетативний пагін
Квіти

Вічнозелений півкущик з лежачими вкоріненими дерев'яніючими стеблами, хамефіт. Лежачі пагони ниткоподібні, завтовшки 2-3 мм, над ними підіймаються вертикальні пагони двох типів: вегетативні заввишки 4-6 см та генеративні заввишки 5-15 см. Первинний корінь швидко відмирає, його замінюють вторинні корінці, які відростають від вузлів лежачих пагонів. Листки дрібні, шкірясті, темно-зелені, круглі або еліптичні, розміщені попарно на стеблі.

Генеративний пагін зазвичай несе дві біло-рожеві, запашні квітки, спрямованими в різні боки. Зрідка квітки можуть розташовуватися поодинці або по 3-4 штуки. Чашолистків 5, вони ланцетні, опушені, завдовжки до 2 мм. Віночок зрослопелюстковий, дзвоникуватий. Плід — жовта куляста сім'янка завдовжки до 3 мм.

Число хромосом 2n = 32.[7]

Квітне у липні-серпні. Плодоносить у серпні-вересні. Розмножується вегетативно і насінням.

Поширення

Ареал виду надзвичайно широкий і охоплює практично усю північну частину Євразії — від Шотландії та Скандинавії на заході до Камчатки і Сахаліну на сході — а також помірний пояс Північної Америки.

Через Україну проходить південна межа розповсюдження. Єдине ізольоване оселище ліннеї північної зафіксоване в чоногірському масиві Українських Карпат на північному макросхилі г. Пожижевської на висоті 1435–1440 м над рівнем моря.

Екологія

Вид морозостійкий, помірно вологолюбний, віддає перевагу легкому напівзатінку. Ліннея північна зростає в тундрі, ялинових моховитих лісах, в субальпійському поясі гір, рідше — у листяних лісах. Рослина розвивається повільно: у перший рік з насінини виростають лише сім'ядолі і первинні корінці, на другому році з'являються пагони з 2-4 міжвузлями, на третьому році і в подальшому пагони щорічно подовжуються на 25-45 см.

Квіти запилюються комахами, самозапилення відбувається дуже рідко. Плоди поширюються тваринами (зоохорія). Цією рослиною живляться олені, в тайзі ліннея іноді складає 10% їх раціону. Листя ліннеї уражують личинки Metatropis rufescens ssp. linnaeae і грибок Septoria linnaeae.

Значення і статус виду

Карл Лінней на портреті Гендріка Голландера

Рослину занесено до Червоного списку Великої Британії, Червоної книги Польщі, стан виду визнаний загрозливим в американських штатах Індіана, Меріленд, Огайо, Коннектикут, Нью-Джерсі, Род-Айленд і Теннессі.

В Україні ліннея північна охороняється у Говерлянському лісництві, розташованому в межах Карпатського національного природного парку. Становище виду на теренах України досить загрозливе. По-перше, невелика площа зростання (близько 13 тисяч особин на 11 м²) робить популяцію цієї рослини дуже уразливою перед будь-якими пошкодженнями. По-друге, в 1984 році місце зростання вже зазнало ушкоджень через лавину, яка винищила деревостан, внаслідок чого змінилися біотичні умови на ділянці. З метою збереження виду заборонено збір рослин, в тому числі і гербарних зразків, а також рекомендовано провести лавинопопереджувальні заходи.

Зрідка ліннею північну вирощують як декоративну ґрунтопокривну рослину під пологом дерев, надто американський підвид з дещо більшими, ніж у європейського, квітками. В народній медицині з неї готували напої, які вживали при болісних менструаціях, зовнішньо застосовували у вигляді припарок при головному болю і болях в суглобах.

Незважаючи на досить обмежене господарське застосування, ліннея північна досить відома через уособлення її з Карлом Ліннеєм. Вона належала до улюблених квіток цього натураліста, на кількох портретах його зображено саме з букетиками ліннеї у руці.[8] На честь цього роду названо астероїд 8898 Ліннея[9], від назви рослини походить жіноче ім'я Ліннея, поширене у скандинавських країнах.

Ліннея є офіційною квіткою Смоланду, місця народження Карла Ланнея.[10]

Синоніми

  • Linnaea borealis f. arctica Wittr.
  • Linnaea borealis var. americana (J. Forbes) Rehder
  • Linnaea borealis var. borealis
  • Linnaea borealis subsp. borealis[3]

Джерела

  1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987.
  2. Linnaea borealis // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. The Plant List. (англ.)
  4. Zbigniew Mirek, Halina Piękoś-Mirkowa, Adam Zając, Maria Zając: Vascular plants of Poland — a checklist. Krytyczna lista roślin naczyniowych Polski. IB PAN, 2002. (пол.)
  5. Ботаника. Энциклопедия «Все растения мира»: Пер. с англ. (Ред. Григорьев Д. и др.) — Könemann, 2006. — С. 533. — ISBN 3-8331-1621-8 (рос.)
  6. Ліннея північна на сайті Лондонського Ліннеївського товариства (англ.)
  7. Lucjan Rutkowski: Klucz do oznaczania roślin naczyniowych Polski niżowej. Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2006. (пол.)
  8. Wielka Encyklopedia Przyrody. Rośliny kwiatowe. Warszawa: Muza SA, 1998, s. 190. (пол.)
  9. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.
  10. Älmhult - Kommunvapen - Coat of arms - crest of Älmhult. www.heraldry-wiki.com (англ.). Процитовано 10 лютого 2020.

Посилання

Ліннея північна у Червоній книзі України. Переглянуто 24 березня 2015.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.