Центральна лінія (Лондон)

Центральна Лінія (англ. Central line) — лінія Лондонського метрополітену, прямує від Еппінг, Ессекс на північному сході до Ілінг-Бродвей та Вест-Раїсліп на заході. На схемі Лондонського метро зображена червоним кольором. Лінія має довжину 76 км, є найдовшою лінією Лондонського метро. З 49 станцій 20 розташовані під землею.[1][2] В цілому вважається, що Центральна лінія має найбільшу швидкість між станціями серед всіх ліній Лондонського метро, ​​яка досягає 110 км/год після введення в дію вагонів 1992 серії.

Центральна лінія
Держава  Велика Британія
Адміністративна одиниця Лондон
Історичне графство Міддлсекс
Зазвичай використовуваний транспортний засіб London Underground 1992 Stockd і London Underground 1962 Stockd
Шістнадцятковий триплет кольору DC241F
Оператор Transport for Londond
Дата офіційного відкриття 1900
Ширина колії європейська колія (1435 мм)
Залізничне депо Hainault depotd
Початкова чи кінцева точка Еппінґ, Ілінг-Бродвей, Вест-Райсліп, Вудфорд і Хейнолт
Довжина або відстань 74 км
Файл KML Template:Attached KML/Central lined
Маршрутна карта Template:Central line RDTd
Тип електрифікації 630 V DC railway electrificationd
Номер залізничної лінії Central
Офіційний сайт​(англ.)
 Центральна лінія у Вікісховищі

Лінія була відкрита як Central London Railway в 1900 році, перетинаючи по осі Схід-Захід центральний Лондон.

Опис

Центральна лінія завдовжки 74 км обслуговує 49 станцій.[2] Лінія має переважно дві колії, рідше три — на коротких відрізках на південь від Лейтонстону і на захід від Вайт-Сіті. Загальна довжина колій — 147,1 км, з яких 52,8 км прямують тунелями,[3] колії електрифіковані мережею постійного струму з чотирма рейками: третя рейка живиться напргою −210 V і четверта — +420 В, що дає різницю потенціалів 630 В.[4]

Одноколійну лінію на північ від Епінга, було закрито в 1994 році, тепер це історична залізниця Epping Ongar Railway.

Лінія має найкоротший ескалатор у Лондонському метрополітені, у Стратфорді, висота підйому — 4,1 м.

Лінію обслуговують три депо: Райсліп, Гайнолт та Вайт-Сіті[5]

Список станцій

Відкриті станції
СтанціяФотоВідкриття/[6]початок обслуговуванняГілкаПримітки
Вест-Раїсліп01948-11-2121 листопада 1948Відгалуження РаїсліпПересадка на National rail. Відкрита як Раїсліп-енд-Ікенгем в 1906 у складі Great Western and Great Central Joint Committee (GW&GCJC), перейменовано на Вест-Раїсліп (фор Ікенгем) в 1947; пізніше суфікс було відкинуто[7]
Раїсліп-гарденс01948-11-2121 листопада 1948Відгалуження РаїсліпВідкрита в 1934 у складі GW&GCJC, магістраль обслуговує з 1958.[8]
Саут-Раїсліп01948-11-2121 листопада 1948Відгалуження РаїсліпПересадка на National rail. Відкрита як Норголт-джанкшен у складі GW&GCJC в 1908, перейменовано на Саут-Раїсліп-енд-Норголт-джанкшен в 1932, сьогоденну назву здобула в 1947.[9]
Норголт01948-11-2121 листопада 1948Відгалуження РаїсліпЗамінив сусідню станцію GWR, яка була відкрита в 1907 році.[9]
Грінфорд01947-06-3030 червня 1947Відгалуження РаїсліпПересадка на National rail. Станція GWR відкрита в 1904.[10] Станція останньою використовувала дерев’яний ескалатор, який було демонтовано протягом 2014 року.
Перівеїл01947-06-3030 червня 1947Відгалуження РаїсліпВідкрита у складі GWR як «Перівеїл-гальт» в 1904, зачинено 1915–20; суфікс гальт було відкинуто в 1922.[11]
Генгер-лейн01947-06-3030 червня 1947Відгалуження Раїсліп
Ілінг-Бродвей01920-08-033 серпня 1920Відгалуження ІлінгПересадка на лінію Дистрикт| and National rail. Відкрито у складі лінії Дистрикт в 1879, Пересадка на магістральну лінію в 1965/6.[12]
Вест-Актон01923-11-055 листопада 1923Відгалуження Ілінг
Норт-Актон01923-11-055 листопада 1923Головний маршрутGWR станцію відкрито в 1904, перенесено на сьогоденне місце 1913 та закрито в 1947.[13]
Іст-Актон01920-08-033 серпня 1920Головний маршрут
Вайт-Сіті01947-11-2323 листопада 1947Головний маршрутПересадка на лінії Кільцеву та Гаммерсміт-енд-Сіті
Шепгердс-Буш01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутВідремонтовано в 2008.
Голланд-парк01900-07-3030 липня 1900Головний маршрут
Ноттінг-гілл-гейт01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутПересадка на лінію Кільцеву та Дистрикт
Квінсвей01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутВідкрито як Квінс-роуд; перейменовано 1 вересня 1946
Ланкастер-гейт01900-07-3030 липня 1900Головний маршрут
Марбл-арч01900-07-3030 липня 1900Головний маршрут
Бонд-стріт01900-09-2424 вересня 1900Головний маршрутПересадка на лінію Джубилі.
Оксфорд-серкус01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутПересадка на лінії Бейкерлоо та Вікторія.
Тоттенгем-корт-роуд01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутПересадка на Північну лінію. Відкрита як Оксфорд-стріт; перейменовано 9 березня 1908.
Голборн01933-09-2525 вересня 1933Головний маршрутПочатково відкрито як станція лінії Пікаділлі 15 грудня 1906, платформи Центральної лінії відкрито пізніше та станцію перейменовано на Голборн (Кінгзвей); суфікс скасовано пізніше.
Чансері-лейн01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутПерейменовано на Чансері-лейн (Грей'з Інн) 25 червня 1934; суфікс скасовано пізніше
Святого Павла01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутВідкрито як Пост-офіс; перейменовано 1 лютого 1937
Бенк/Моньюмент01900-07-3030 липня 1900Головний маршрутПересадка на лінії Кільцеву, Дистрикт, Північну, Ватерлоо-енд-Сіті та DLR.
Ліверпуль-стріт01912-07-2828 липня 1912Головний маршрутПересадка на лінії Кільцеву, Гаммерсміт-енд-Сіті та Метрополітен, London Overground, TfL Rail and National rail.
Бетнал-Грін01946-12-044 грудня 1946Головний маршрут
Майл-Енд01946-12-044 грудня 1946Головний маршрутКрос-платформова пересадка на лінії Дистрикт та Гаммерсміт-енд-Сіті. Відкрито в 1902 у складі лінії Дистрикт.[14]
Стратфорд01946-12-044 грудня 1946Головний маршрутПересадка на лінії Джубилі, London Overground, DLR, TfL rail та National rail. Відкрито у складі Eastern Counties Railway (ECR) в 1839.[15]
Лейтон01947-05-055 травня 1947Головний маршрутВідкрита як Лов-Лейтон у складі ECR в 1856, перейменовано в 1868.[16]
Лейтонстон01947-05-055 травня 1947Головний маршрутВідкрита у складі ECR в 1856.[17]
Вонстед01947-12-1414 грудня 1947Петля ГаїнолтDuring the war, it was used as an air raid shelter and the tunnels as a munitions factory for Plessey electronics.
Редбрідж01947-12-1414 грудня 1947Петля ГаїнолтПід час війни завершені тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей.
Гантс-гілл01947-12-1414 грудня 1947Петля ГаїнолтПід час війни тунелі в Редбріджі використовувались компанією Plessey як завод авіаційних деталей.
Ньюбері-парк01947-12-1414 грудня 1947Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[18]
Баркінсайд01948-05-3131 травня 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1916–19.[19]
Ферлоп01948-05-3131 травня 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20]
Гаїнолт01948-05-3131 травня 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп, зачинена 1908–30.[21]
Греїндж-гілл01948-11-2121 листопада 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[22]
Чигвелл01948-11-2121 листопада 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1903 у складі GER петлі Ферлоп.[20]
Родінг-Веллі01948-11-2121 листопада 1948Петля ГаїнолтВідкрита 1936 у складі LNER петлі Ферлоп.[23]
Снерсбрук01947-12-1414 грудня 1947Відгалуження ЕппінгВідкрито як Снерсбрук-енд-Вонстед у складі ECR в 1856, перейменовано на Снерсбрук-фор-Вонстед в 1929, перейменовано під передачі Центральній лінії.[16]
Саут-Вудфорд01947-12-1414 грудня 1947Відгалуження ЕппінгВідкрито у складі ECR в 1856 як Джордж-лейн, перейменовано на Саут-Вудфорд (Джордж-лейн) в 1937, сьогоденна назва з 1950.[24]
Вудфорд01947-12-1414 грудня 1947Відгалуження Еппінг/Петля ГаїнолтВідкрито у складі ECR в 1856.[17]
Бакгерст-гілл01948-11-2121 листопада 1948Epping branchВідкрито у складі ECR в 1856.[25]
Лоутон01948-11-2121 листопада 1948Відгалуження ЕппінгВідкрито у складі ECR в 1856.[17]
Дебден01949-09-2525 вересня 1949Відгалуження ЕппінгВідкрито у складі GER в 1865 як Чигвелл-роуд, перейменовано на Чигвелл-лейн за декілька років. Зачинено 1916–19, перейменовано під час передачі Центральній лінії.[26]
Тейдон-Буа01949-09-2525 вересня 1949Відгалуження ЕппінгВідкрито у складі GER в 1865 як Тейдон, перейменовано за декілька років.[27]
Еппінг01949-09-2525 вересня 1949Відгалуження ЕппінгВідкрито у складі GER в 1865.[28]

Мапа


Примітки
  1. Central line facts. Transport for London. Процитовано 1 грудня 2012.
  2. Key facts. Transport for London. Процитовано 1 грудня 2012.
  3. Detailed London Transport Map. carto.metro.free.fr. Процитовано 1 грудня 2012.
  4. Martin, Andrew (26 квітня 2012). Underground, Overground: A Passenger's History of the Tube. London: Profile Books. с. 137–138. ISBN 978-1-84765-807-4. Процитовано 7 грудня 2012.
  5. London Underground Key Facts. Transport for London. n.d. Процитовано 21 травня 2008.
  6. Rose, 2007.
  7. Leboff, 1994, с. 152.
  8. Leboff, 1994, с. 117.
  9. Leboff, 1994, с. 126.
  10. Leboff, 1994, с. 64.
  11. Leboff, 1994, с. 108.
  12. Leboff, 1994, с. 42.
  13. Leboff, 1994, с. 97.
  14. Leboff, 1994, с. 92.
  15. Leboff, 1994, с. 160.
  16. Leboff, 1994, с. 86.
  17. Leboff, 1994, с. 87.
  18. Leboff, 1994, с. 96.
  19. Leboff, 1994, с. 18.
  20. Leboff, 1994, с. 54.
  21. Leboff, 1994, с. 65.
  22. Leboff, 1994, с. 63.
  23. Leboff, 1994, с. 115.
  24. Leboff, 1994, с. 127.
  25. Leboff, 1994, с. 27.
  26. Leboff, 1994, с. 41.
  27. Leboff, 1994, с. 134.
  28. Leboff, 1994, с. 53.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.