Мавзолей Ходжа Донійор

Мавзолей Ходжа Донійор (узб. Xoʻja Doniyor maqbarasi / Хўжа Дониёр мақбараси) — мавзолей у Самарканді над могилою одного зі святих.

Сардоба зі священним джерелом

Фісташкове дерево

Довга дахма всередині мавзолею, в якому поховані останки пророка

Вид на мавзолей і на справжнє місце (купол) виникнення священного джерела

Мавзолей Ходжа Донійор узб. Xoʻja Doniyor maqbarasi
39°40′23″ пн. ш. 66°59′40″ сх. д.
Країна	Узбекистан
Розташування	Самарканд
Конфесія	іслам, християнство, юдаїзм
Тип	мавзолей
Засновник	Амір Тимур
Основні дати: Середина 1400-х років — виникнення поховання Початок 1900-років — будівництво нинішнього комплексу мавзолею
Реліквії і святині	Могила і мощі коранічного і старозавітного біблійного пророка Даніяра (Даниїла), священне і цілюще джерело
Статус	Світова спадщина ЮНЕСКО №603
Мавзолей Ходжа Донійор Мавзолей Ходжа Донійор (Узбекистан)
Медіафайли у Вікісховищі

За легендарними відомостями XVIII століття, в мавзолеї похований прах старозавітного біблійного пророка Даніяра (Даниїла), останки якого були привезені у Самарканд і поховані середньоазіатським середньовічним полководцем і завойовником Аміром Тимуром (Тамерланом). Нинішня будівля мавзолею і комплекс були побудовані на самому початку XX століття, в наступні роки будівля мавзолею і комплекс кілька разів реконструйовувалися.

Мавзолей і комплекс Ходжа Донійор розташовані в північно-східній частині міста Самарканд, в північно-східній околиці стародавнього городища Афросіаб, на невеликій височині, поблизу берега невеличкої річки Сіаб.[1][2]

Згідно з історичною книгою «Самарія» середньоазіатського історика Абу Тахірходжа Самарканді, пророк Донійор (Даніяр) був одним зі сподвижників ісламського арабського проповідника Кусама ібн Аббаси, який зіграв ключову роль в насадженні ісламу у Самарканді і його околицях. У християнстві пророк Даниїл — один з так званих «великих пророків», автор однієї зі старозавітних біблійних книг — книги Даниїла. В юдаїзм Данієль також один із шанованих пророків.[2]

Виникнення поховання пророка Донійора (Даніяра, Даниїла, Данієля) відносять до середньоазіатського полководця і завойовника Аміра Тимура (Тамерлана), який в кінці 1400-х років привіз у Самарканд його останки, і на місці його поховання побудував мечеть. Останки пророка були привезені полководцем з міста Сузи (сучасна територія іранського остана Хузестан) під час його походу в Малу Азію (нинішня Туреччина) в 1399—1404 роках. За переказами, коли караван з декількох десятків верблюдів наблизився до Самарканду і зупинився на березі річки Сіаб, кінь, що перевозив останки пророка, також зупинився. І Аміром Тимуром було вирішено поховати пророка на тому місці, де зупинився кінь. Згідно з переказами, від удару копита коня забило джерело, яке стало цілющим[2]. Після завершення будівництва мавзолею, з роками, за легендою могила почала рости, досягнувши в довжину понад 17 метрів (близько 18 метрів). Мавзолей періодично добудовувався і подовжувався муллами, а на початку XX століття над могилою пророка спорудили прямокутну довгу будівлю мавзолею з ланцюжком з п'яти низьких куполів; одним з архітекторів був Абдукодир Чалдівор[3]. Всередині мавзолею знаходиться довга дахма, в якій і був похований пророк. На території комплексу мавзолею знаходиться джерело, що вважається цілющим і святим. Багато прочан п'ють воду з цього джерела, сподіваючись вилікуватися від хвороб або просто освятиться. Також на території комплексу побудований айван для молитви мусульман. У 2001 році місто Самарканд і його історичні архітектурні й археологічні пам'ятники, в тому числі мавзолей і комплекс Ходжа Донійор були внесені у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою «Самарканд — перехрестя культур».