Мулла

Мулла (араб. المُلَّا‎‎‎, трансліт. аль-муллаа — "пан", "повелитель", "володар", в іранських і тюркських мовах це слово має форми мелла, молло, молдо) — знавець Корану і мусульманського ритуалу, служитель культу; вчитель релігійної школи; грамотна, вчена людина. Зазвичай мулла обирається мусульманами з власного середовища.
В українській мові словом "мулла" зазвичай називають імама, настоятеля мечеті

Частина серії статей на тему:
Іслам
Аллах Аллах
Єдинобожність • Історія • Термінологія
П'ять стовпів Благодійність Молитва Паломництво до Мекки Піст Символ віри
Ключові особи Пророки ісламу Магомет Його сподвижники і нащадки Халіфи
Книги і закони Коран Сунна Хадис Мазгаб Шаріат Іджтигад
Течії та школи Алавіти Ашарити Ваххабізм Друзи Зейдити Ібадизм Імаміти Ісмаїлізм Матуридизм Мутазиліти Салафізм Сунізм Суфізм Хариджизм Шиїзм
Культура Архітектура Джихад Жінка Ісламізм / Панісламізм Каліграфія Література Наука Поетика Свята Теологія Умма
Шаблони • Категорія • Портал

Мулли на прийомі у шаха Сафаві

Мулла, що молиться в Імамзаде Саїда Гамзи, Тебриз.

У Середній Азії та на Кавказі цим словом називають людину, що виконує функції імама в мечеті. Мулла входить до складу мусульманського духовенства, та це нижчий чин, зазвичай той, що немає спеціальної богословської освіти. За висловом видатного українського сходознавця А. Кримського, мулла – це т. зв. "буденний імам", що не може промовляти хутбу (проповідь) у п’ятниці та свята, але керує молитвою у будні, а також здійснює ритуальні функції, читаючи молитву під час похоронів чи шлюбного обряду. Претендент на звання мулли повинен бути грамотним і знати напам’ять ті сури Корану, що вживаються під час ритуалів.<

На Кавказі у тюрків-сунітів існує звання «мулла-ефенді», а у шиїтів – «мулла-ахунд», що відповідає титулу «шейх аль-іслам».

У Російській імперії мулла був фактично прирівняний до священика, статус мулли визначався державними постановами, а діяльність контролювалась чиновниками; мулла призначався спеціальним указом, зазвичай він закріплювався за конкретною мечеттю

В староукраїнських текстах татарського мулу називали абиз.