Маковисько (Польща)

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село знаходилося на заболоченій рівнині, при дорозі з Ярослава до Олешиці. Північні, західні та східні околиці села розтошовані в низині і частково болотисті, частково вкриті луками. В північній частині села (під назвою Огроди) 3 ставки, які слугують для стікання надлишкової води. Найбільший ставок мав площу кілька десятків моргів. Південна частина села розташована вище на пагорбах, у яких багато піску та глини. Тоді носила назву «Гірки» (пол. Górky). Тоді в селі була лише греко-католицька парафіяльна дерев'яна церква, тому римо-католики належали до парафії у Ярославі. Станом на 1881 рік у селі було 907 мешканців, 810 з яких — греко-католики і 53 римо-католики. Тоді ж до парафії Маковиська належала і церква сусіднього села Бобрівка. Всього в парафії був 1301 мешканець обох сіл[3].

1897 року в селі було відкрито читальню «Просвіти». В Ярославському повіті вона займала друге місце за кількістю книг — 287 (станом на кінець 1930-х рр.). 49 жителів села були членами читальні[4].

1926 року в Маковиську було створено кооператив «Згода»[5].

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ярославського повіту Львівського воєводства, гміна Радимно. На 1 січня 1939-го в селі з 1290 жителів було 1170 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів, 80 поляків[6], місцева греко-католицька парафія належала до Радимнянського деканату Перемишльської єпархії.

З початком Другої світової війни чоловіків села мобілізовано до польської армії. У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити з правобережжя Сяну, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова воно належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 за постановою Верховної Ради УРСР включене до Любачівського повіту[7]. 17 січня 1940 року територія ввійшла до Ляшківського району Львівської області. Нові окупанти також мобілізували чоловіків — до Червоної армії. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. За три роки німецької окупації вивезені євреї. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією. Радянські окупанти знову насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося в Польщі. Польським військом і бандами цивільних поляків почались пограбування і вбивства, селяни гуртувались в загони УПА і відділи самооборони. У 1945-46 роках було виселено до СРСР з села 179 українських сімей (743 особи), а з присілку Ольхова — 54 особи (14 родин). Переселенці опинилися в населених пунктах Тернопільської області[8]. Українське населення села, якому вдалося уникнути вивезення до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистка під час проведення Операції «Вісла» і було депортовано на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[9]. В хати виселених українців поселені поляки.

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

• церква Опіки Матері Божої, збудована 1871 року на місці давнішої дерев'яної.
• Дерев'яний будинок читальні «Просвіти»
• на кладовищі кілька десятків кам'яних надгробків XIX i 1-ї половини XX століть.

• Потупа Іван Михайлович — український радянський агроном і футбольний діяч. Засновник і перший керівник ФК «Нива» (Підгайці, пізніше Бережани, Тернопіль), народився у селі.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маковисько (Польща)

• Makowisko w pow. jarosławskim // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 934. (пол.)