Маластів

Розташування

Лежить у Низькому Бескиді, у долині потоку Маластувки — лівої притоки річки Сенкувки.

Через село пролягає воєводська дорога № 977.

Від села 7 км до адміністративного центру ґміни — міста Сенкова, 12 км до адміністративного центру повіту — міста Горлиці і 113 км до центру воєводства — міста Краків.

Історія

Село закріпачене у 1440 році на німецькому праві. Через село проходив середньовічний мадярський тракт — дорога з Горлиць до Бардіїва.

У роки Першої світової війни на території села 5 місяців точилися запеклі бої та так званий Горлицький прорив.

Ще до війни в селі була українська свідомість, через що село в 1918 р. не підтримало так звану «Гладишівську республіку», активісти якої виступали за приєднання Лемківщини до Росії. У міжвоєнний період українська самосвідомість росла під впливом священика Юліана Плешкевича, який був лідером українського руху в повіті. У звіті Товариства «Просвіта» за 1932 р. назване селом з найвищим українським впливом у повіті. Село опиралося переведенню навчання на лемківський діалект взамін українській літературній мові.

В 1946 р. в околицях села діяли повстанці УПА з сотні «Бродича».

До 1945 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої належали також віддалене на 2 км село Пантна , на 3 км — Ропиця Руська, на 3 км село Драгашів і на 7 км місто Сенкова. У селі було майже чисто лемківське населення: з 500 жителів села — 490 українців, 5 поляків і 5 євреїв[2]. Після Другої світової війни частину лемків вивезли в СРСР, решту (коло 300 осіб) 11-17 червня 1947 року під час операції «Вісла» депортували на понімецькі землі[3]. Не оминули жителі села і концтабору Явожно, 15-річний Михайло Цицило з Маластова був наймолодшим в'язнем цього концтабору. Територію сусіднього знелюднілого села Пантна приєднано до Маластова. На зламі 1950-1960-х років деякі депортовані лемки повернулись до рідного села, доводилося викуповувати майно і землю в польських осадників. Але тодішній римо-католицький ксьондз не допускав хрестити дітей до церкви, перетвореної на костел, через що їх хрестили по хатах.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 217 46 148 23
Жінки 194 49 108 37
Разом 411 95 256 60

Місцеві пам'ятки

Об'єкти, перераховані в реєстрі пам'яток Малопольського воєводства:

  • Греко-католицька церква Святих Косьми і Даміана 1805 року, мурована; після депортації лемків перетворена на костел.
  • 4 військові кладовища з Першої світової війни: № 60, № 63, № 65, № 65.

Відомі люди

Народилися

Примітки
  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 25.
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  4. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Джерела

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Маластів

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.