Малецький Фінеес Аронович

Народився 1854 року в Троках. Син освітченого батька Арона Абрамовича Малецького та учень трокского газзана Ананія Давидовича Абковича[3]. Закінчив курс Трокського повітового училища[7]. Був караїмським учителем (з 1890 року[8]) і старшим газзаном в містах Троки (з 1892 року[8]) і Вільно і в свій час (1894-1902) виконував посаду Трокского караїмського гахама (патріарха)[9]. У 1893 році брав участь в IX Археологічному з'їзді у Вільно і 12 серпня приймав його учасників в Трокскій кенасі, за що отримав подяку від голови з'їзду графині Уварової[8]. У 2-ій половині XIX століття належав до євпаторійському міщанства[10]. У 1902 році «під напором ворожих сил місцевого караїмського товариства» переїхав до Вільно[8]. У 1907 році вступив на службу цензором літератури давньоєврейською мовою в Віленський комітет у справах друку[8][6]. У 1911 році очолив Комітет з будівництва кенаси у Вільно[11]. У 1914 році через початок війни покинув Вільну і повернувся назад тільки в 1923 році[12].

Серед сучасників Малецький значився одним з небагатьох найосвітченіших і найрозвиненіших фахівців з караїмських питань. Він же став обдарованим народним учителем й проповідником і зіграв величезну роль в справі виховання в караїмською дусі декілька поколінь в північно-західному краї[13]. У 1927 році виступав проти обрання С. М. Шапшала на пост гахама польсько-литовських караїмів[12].

Наукових праць не залишив. За свідченням Тадеуша Ковальського, володів кримськотатарською й османською мовами[6].

Помер 13 квітня 1928 року в Вільно.

Основні пункти в діяльності Финеєса Малецького[13]:

• знайшов кошти на будівництво кенаси в мавританському стилі, громадського будинку та школи в місті Вільно, а також на будівництво та відкриття в 1897 році в Троках школи, утримання її вчителів, реставрацію трокської кенаси[9] і приведення в порядок старовинного кладовища в Троках[8];
• виділив кошти на видання в місті Вільно караїмських книг під своєю редакцією:
  • молитовників давньоєврейською мовою в 4-ох частинах «Сіддур ха-тефіллот ке-мінхаг ха-караїм» (дав-євр. סדור התפלות כמנהג הקראים‎ Молитовна книга з обряду караїмів) в 1891-1892 році, передрукованих з Віденського видання 1854 року зі деякими змінами на кошти купця Я. І. Шишмана[8][6];
  • «Рунне Фаллет» (дав-євр. רני פלט‎ Пісні спасіння; вид. 1890) — збірник літургійних творів караїмських авторів на день Великого посту (Йом Кіпур) — в перекладі Малецького на наріччя литовських караїмів;
  • «Седер Галлель гаккатан. Славослів'я на пасху за обрядом караїмів» (дав-євр. הלל הקטן כמנהג בני מקרא‎ Мале славослів'я за обрядом караїмів; вид. 1900) — великодня агада в перекладі на «татарське наріччя» Ф. А. Малецького[6][14];
  • «Молитви караїмів „Глас Якова“» (дав-євр. קול יעקב‎; вид. 1910) в перекладі російською мовою від Я. А. Пенбека в 2-х частинах (1-ша частина — на весь рік; 2-га частина — на «Йом-Кіпур» — «День всепрощення» (Великий піст)[15];
  • «Порядок молитви з нагоди заснування караїмської кенеси в місті Вільно в літо від створення світу 5672» (вид. 1911)[16][17].

Батько — Арон Абрамович Малецький, мати — Естер Йосипівна. Брати — Йогонадав та Йосип, сестра — Естер-Менуха. Відомо, що старший брат Финеєса, Йогонадав, служив у свій час наглядачем у Чуфут-Кале[18].

Дружина — Марія Яків-Семенівна Лаврецька (? — 1913, Вільно), уродженка Трок[10][19]. Її сестра Надія була матір'ю радянського розвідника-нелегала і вченого-латиноамериканісти І. Р. Григулевича[20].

Фінеес Малецький мав п'ятеро дітей: Якова (1889-1952)[21][22], Йосипа, Олександру (в заміж. Міцкевич), Михайла та Віру (в заміж. Никифорова). Брати Йосип (1901-1961) та Михайло (1903-1943) Малецький були учасниками Німецько-радянської війни[23][24].

• Внучка — Лідія Борисівна Никифорова (1933—2011), скрипалька, викладач і концертмейстер Санкт-Петербурзької консерваторії[25].

• Ельяшевич Б. С. Часть II. Караимский биографический словарь (от конца XVIII в. до 1960 г.) // Караимский биографический словарь (от конца VIII в. до 1960 г.) / Б. С. Ельяшевич. — М. : Институт этнологии и антропологии РАН, 1993. — 238 с. — (под ред. М. Н. Губогло, А. И. Кузнецова, Л. И. Миссоновой, Ю. Б. Симченко, В. А. Тишкова) — 250 прим.
• Kizilov M. The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century. — Berlin; Warsaw : De Gruyter Open, 2015. — P. 527. — ISBN 978-3-11-042525-3.

• Вид на могилу Финееса Малецкого (в центре) на Виленском караимском кладбище (рос.)