Малина звичайна
Малина європейська, малина звичайна або просто малина (місцеві назви: малина червона, малинник, ведмежа ягода) — квіткова рослина родини розових (Rosaceae).
Малина європейська | |
---|---|
Плоди малини | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
Рід: | Ожина (Rubus) |
Підрід: | R. subg. Idaeobatus |
Вид: | Малина європейська (R. idaeus) |
Біноміальна назва | |
Rubus idaeus L., 1753 | |
Опис
Чагарник 1—2 м заввишки з річними вегетативними пагонами і здерев'янілими дворічними стеблами, які утворюють квітконосні гони. Однорічні пагони сизуваті, прямі, вкриті тонкими коричнево-червоними шипами. Листки: почергові, трійчасті або непарноперисті з трьома-п'ятьма або сімома листочками. Листочки темно-зелені, зісподу білоповстисті, нерівно пилчасті. Середній листочок на довгому черешку, бічні сидячі. Квітки (до 1 см у діаметрі) в кінцевому щіткоподібна-волотистому суцвітті і в мало квіткових пазушних китицях. Чашолистків і пелюсток по 4-5, чашолистки лишаються при плодах. Віночок білий, вільно пелюстковий, тичинок і маточок багато, квітколоже опукле, зав'язь верхня. Плід — збірна, червона або жовта соковита кістянка овальної форми (8-16 мм завдовжки, 7—10 мм завширшки).
Росте малина в підліску мішаних і рідколистяних лісів, на галявинах, вирубках, часто утворює суцільні зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні — червні, плоди достигають у липні.
Поширення
Поширена малина на Поліссі, в північній частині Лісостепу, в Карпатах. Культивується по всій Україні. [1]Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.
Практичне використання
Лікарська, харчова, медоносна, декоративна рослина.
У науковій медицині сухі плоди — Fructus Rubi idaei використовують як потогінний засіб, сироп — для поліпшення смаку мікстур.
Народна медицина рекомендує використовувати ягоди і гілки при застуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби, як жарознижувальний засіб; листки — від кашлю, хвороб горла, пропасниці; квітки і листки — від геморою і жіночих хвороб, зовнішньо — для виведення фурункулів на обличчі і проти росистих запалень. Плоди малини використовують також для збудження апетиту і як антицинготний засіб.
Плоди дикорослої малини мають винятково високі харчові, смакові, дієтичні властивості і особливий аромат. У них містяться цукри (4,5-11,5 %), яблучна, лимонна, саліцилова кислоти (1-2 %), вітаміни С (9-44 %), А і В, ефірні олії. Насіння містить жирну швидковисихаючу олію (21,3 ‰).
Плоди малини вживають свіжими або використовують для приготування варення, желе, мармеладу, пастили, соків. Малинові вина, настойки, лікери відзначаються високими смаковими властивостями і винятковою ароматичністю. Лісову малину сушать або консервують, подрібнюючи з цукром.
З молодих листків, які містять близько 258 мг% вітаміну С, виготовляють замінник чаю.
Збирання, переробка та зберігання
Ягоди дуже ніжні, нетранспортабельні, легко мнуться, тому збирати їх треба обережно в такій стадії стиглості, яка залежить від використання. Збирають ягоди вручну і складають у невеликі плетені кошики, в яких і транспортують до місць переробки чи споживання. При сортуванні видаляють сторонні домішки і перестиглі та пошкоджені ягоди. На пунктах переробки малину переробляють протягом восьми годин після приймання. Плоди миють у холодній воді, відділяють домішки, витримують у двох відсотковому розчині солі, щоб позбутися личинок малинового жука, і використовують для варення, консервування з цукром, приготування сиропів, соків, желе.
Сушать плоди у вогневих сушарках при температурі 50-60° або в печах. Перед сушінням корисно провалити плоди на сонці, розставивши їх тонким шаром на тканині.
Після сушіння почорнілі плоди вибраковують, висушену сировину у картонні ящики або паперові мішки вагою по 50 кг і зберігають у прохолодному приміщенні.
Шкідники
Див. також
Джерела
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
Посилання
- Малина // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 263. — ISBN 5-88500-055-7.
- МАЛИНА ЗВИЧАЙНА //Фармацевтична енциклопедія
- Малина // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 900. — 1000 екз.
- Що лікують літні ягоди. Інфографіка матеріал сайту Твоє місто від 04.07. 2015 року.
- Житель Дніпропетровської області вирощує в саду банани та японську малину - dnepr.name (укр.). Процитовано 26 грудня 2021.