Маньчжурія (місто)

Маньчжурія(спрощ.: 满洲里; піньїнь: Mǎnzhōulǐ; рос. Маньчжу́рия; монг. Манжуур хот; ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ) — міський повіт міського округу Хулунбуїр автономного району Внутрішня Монголія. Знаходиться за 4 км від кордону з Росією та за 6 км від Забайкальську; є найбільшим сухопутним прикордонним пунктом на китайсько-російському кордоні і початковим пунктом китайської автомагістралі загальнонаціонального значення Годао 301.

Маньчжурія
спр. китайська: 满洲里市
монг. ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ
Основні дані
49°35′17″ пн. ш. 117°27′09″ сх. д.
Країна  КНР
Адмінодиниця Хулунбуїрd
Поділ
  • Q10870110?, Daonand, Q14232611?, Xinghua Subdistrictd, Q11082743?, Q14232775?, Q14232781?, Q14232791?, Q14232810?, Q11079165?
  • Площа 734,56 км²
    Населення 249 472 осіб (2010)
    Міста-побратими Ціцікар (29 квітня 1992)[1], Чита, Улан-Уде (1993)[2]
    Часовий пояс UTC+8
    GeoNames 2035836
    OSM r161724 ·R
    Поштові індекси 021400
    Міська влада
    Вебсайт manzhouli.gov.cn
    Мапа


     Маньчжурія у Вікісховищі

    Адміністративно-територіальний статус

    Хоча відповідно до офіційної трирівневої схеми адміністративно-територіального поділу КНР Маньчжурія і є міським повітом (县级 市), спеціально для неї урядом Внутрішньої Монголії введено особливий рівень адміністративного поділу, відсутній в загальнокитайській системі: 准 地 级 市 — «рівний по статусу міському округу».

    Фізико-географічна характеристика

    Місто Маньчжурія розташовано в західній частині міського округу Хулунбуїра за 190 км від його адміністративного центру. На півночі межує з Росією, а на заході, півдні та сході — з іншими частинами округу.

    За 30 км на південь від міста розташоване озеро Далайнор.

    Клімат

    Клімат Маньчжурія
    Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
    Абсолютний максимум, °C −0,6 8,1 18,4 30,0 34,3 37,8 37,9 36,6 32,9 25,6 11,0 1,2
    Середня температура, °C −23,3 −19,4 −9,9 1,8 10,9 17,4 19,6 16,9 9,6 −0,1 −12 −20,3 −0,63
    Абсолютний мінімум, °C −40,5 −40,5 −33,1 −21,6 −11,6 −2,4 2,5 0,8 −9,5 −23,8 −34 −39,4
    Норма опадів, мм 0.8 0.8 2.4 6.7 16.3 59.0 98.5 76.7 32.6 6.0 1.9 1.7
    Кількість сонячних годин 186 198 248 270 279 300 279 279 240 217 180 155
    Кількість днів з опадами 1,8 1,7 2,7 3,5 5,3 10,8 13,9 12,1 8,1 3,6 2,8 3,6


    Вид на місто з висоти пташиного польоту
    Майдан Століття
    Європейська архітектура Маньчжурії
    Залізничний вокзал міста

    Історія

    У різні епохи з найдавніших часів сьогоденний терен міста було заселено різноманітними племена. У їх числі хунну, дунху, чжурчжені, кидані, сяньбі, монголи тощо. З часів імперії Цін річка Аргунь стала розокремлювати територій Росії та Китаю.

    В 1901 році відповідно до Російсько-Китайським договором було закінчено будівництво Китайсько-Східної залізниці, яка зв'язала автономну область Маньчжурія з Сибіром та Далеким Сходом. Біля кордону виникла станція Маньчжурія, яка згодом виросла у місто.

    В 1909 році на цій території був офіційно утворений повіт Лубінь (胪 滨 县) провінції Хейлунцзян. Зростання населення на цій території викликало необхідність уточнення проведення кордону; Цицикарський протокол 1911 року залишив ці землі за Китаєм. Після Синьхайської революції повіт Лубінь було скасовано.

    В 1923 році повіт Лубінь було утворено знову. В 1931 році почалася окупація китайського Північного Сходу японцями, які в 1932 році створили маріонеткову державу Маньчжоу-го. В 1933 році влада Маньчжоу-го скасували повіт Лубіна. В 1941 році Маньчжурія отримала статус міста, безпосередньо підлеглого уряду провінції Сін'ань.

    Після утворення в 1949 році автономного району Внутрішня Монголія місто Маньчжурія виявилася в складі аймака Хуна (呼 纳 盟). В 1953 році схід Внутрішньої Монголії був виділений в особливу адміністративну одиницю, а Маньчжурія була підпорядкована безпосередньо уряду автономного району. В 1954 році місто увійшло до складу аймака Хулунбуїр, в 1969 році разом з аймаком увійшло до складу провінції Хейлунцзян, в 1979 році разом з аймаку повернулося до складу Внутрішньої Монголії.

    В 1992 році Маньчжурія стає містом відкритої торгівлі. Через це, в 1992 — 1997 роках в будівництво міста було інвестовано 2 мільярди доларів.

    Адміністративно-територіальний поділ

    Міський повіт Маньчжурія має поділ на 1 район повітового підпорядкування та 11 вуличних комітетів.

    Економіка

    Економіка Маньчжурії головним чином базується на шоп-турах та вихідному туризмі. Тут зосереджена велика кількість приватних бутиків, крамниць, великих торгових центрів і готелів. Також широкий вибір дозвілля.

    Через міський повіт проходить близько 60% всього експорту Китаю, який прямує до Росії та інші країни Східної Європи.

    Транспорт

    Залізниця

    Оскільки Маньчжурія є прикордонним і митним пунктом, тут знаходяться великий вантажний залізничний термінал та пасажирський вокзал. Перехід Маньчжурія — Забайкальськ сполучає Біньчжоуську залізницю з Забайкальської залізницею.

    Через Маньчжурію проходять вантажні та пасажирські потяги далекого прямування ПекінМосква тощо. Також популярні туристичні маршрути: МаньчжуріяЧита, Маньчжурія — Іркутськ, Маньчжурія — Улан-Уде.

    Автомобільний транспорт

    У Маньчжурії бере початок автомагістраль загальнонаціонального значення Годао 301 та траса S203.

    Повітряний транспорт

    В 2004 році в Маньчжурії був побудований аеропорт з однією злітно-посадковою смугою, який знаходиться за 9 км від центру повіту. Це дозволяє дістатися до центру Маньчжурії всього за 10 хвилин. Поїздка на таксі обійдеться приблизно в 30 юанів.

    В 2009 році аеропорту присвоїли статус міжнародного. Тому в Маньчжурію були відкриті регулярні рейси з Іркутська, Чити, Красноярська та Улан-Уде.

    Див. також

    Примітки

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.