Маньчжурія (місто)
Маньчжурія(спрощ.: 满洲里; піньїнь: Mǎnzhōulǐ; рос. Маньчжу́рия; монг. Манжуур хот; ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ) — міський повіт міського округу Хулунбуїр автономного району Внутрішня Монголія. Знаходиться за 4 км від кордону з Росією та за 6 км від Забайкальську; є найбільшим сухопутним прикордонним пунктом на китайсько-російському кордоні і початковим пунктом китайської автомагістралі загальнонаціонального значення Годао 301.
Маньчжурія спр. китайська: 满洲里市 монг. ᠮᠠᠨᠵᠤᠤᠷ ᠬᠣᠲᠠ | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
49°35′17″ пн. ш. 117°27′09″ сх. д. | ||||
Країна | КНР | |||
Адмінодиниця | Хулунбуїрd | |||
Поділ |
| |||
Площа | 734,56 км² | |||
Населення | 249 472 осіб (2010) | |||
Міста-побратими | Ціцікар (29 квітня 1992)[1], Чита, Улан-Уде (1993)[2] | |||
Часовий пояс | UTC+8 | |||
GeoNames | 2035836 | |||
OSM | r161724 ·R | |||
Поштові індекси | 021400 | |||
Міська влада | ||||
Вебсайт | manzhouli.gov.cn | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Маньчжурія у Вікісховищі |
Адміністративно-територіальний статус
Хоча відповідно до офіційної трирівневої схеми адміністративно-територіального поділу КНР Маньчжурія і є міським повітом (县级 市), спеціально для неї урядом Внутрішньої Монголії введено особливий рівень адміністративного поділу, відсутній в загальнокитайській системі: 准 地 级 市 — «рівний по статусу міському округу».
Фізико-географічна характеристика
Місто Маньчжурія розташовано в західній частині міського округу Хулунбуїра за 190 км від його адміністративного центру. На півночі межує з Росією, а на заході, півдні та сході — з іншими частинами округу.
За 30 км на південь від міста розташоване озеро Далайнор.
Клімат
Клімат Маньчжурія | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Абсолютний максимум, °C | −0,6 | 8,1 | 18,4 | 30,0 | 34,3 | 37,8 | 37,9 | 36,6 | 32,9 | 25,6 | 11,0 | 1,2 | |
Середня температура, °C | −23,3 | −19,4 | −9,9 | 1,8 | 10,9 | 17,4 | 19,6 | 16,9 | 9,6 | −0,1 | −12 | −20,3 | −0,63 |
Абсолютний мінімум, °C | −40,5 | −40,5 | −33,1 | −21,6 | −11,6 | −2,4 | 2,5 | 0,8 | −9,5 | −23,8 | −34 | −39,4 | |
Норма опадів, мм | 0.8 | 0.8 | 2.4 | 6.7 | 16.3 | 59.0 | 98.5 | 76.7 | 32.6 | 6.0 | 1.9 | 1.7 | |
Кількість сонячних годин | 186 | 198 | 248 | 270 | 279 | 300 | 279 | 279 | 240 | 217 | 180 | 155 | |
Кількість днів з опадами | 1,8 | 1,7 | 2,7 | 3,5 | 5,3 | 10,8 | 13,9 | 12,1 | 8,1 | 3,6 | 2,8 | 3,6
|
Історія
У різні епохи з найдавніших часів сьогоденний терен міста було заселено різноманітними племена. У їх числі хунну, дунху, чжурчжені, кидані, сяньбі, монголи тощо. З часів імперії Цін річка Аргунь стала розокремлювати територій Росії та Китаю.
В 1901 році відповідно до Російсько-Китайським договором було закінчено будівництво Китайсько-Східної залізниці, яка зв'язала автономну область Маньчжурія з Сибіром та Далеким Сходом. Біля кордону виникла станція Маньчжурія, яка згодом виросла у місто.
В 1909 році на цій території був офіційно утворений повіт Лубінь (胪 滨 县) провінції Хейлунцзян. Зростання населення на цій території викликало необхідність уточнення проведення кордону; Цицикарський протокол 1911 року залишив ці землі за Китаєм. Після Синьхайської революції повіт Лубінь було скасовано.
В 1923 році повіт Лубінь було утворено знову. В 1931 році почалася окупація китайського Північного Сходу японцями, які в 1932 році створили маріонеткову державу Маньчжоу-го. В 1933 році влада Маньчжоу-го скасували повіт Лубіна. В 1941 році Маньчжурія отримала статус міста, безпосередньо підлеглого уряду провінції Сін'ань.
Після утворення в 1949 році автономного району Внутрішня Монголія місто Маньчжурія виявилася в складі аймака Хуна (呼 纳 盟). В 1953 році схід Внутрішньої Монголії був виділений в особливу адміністративну одиницю, а Маньчжурія була підпорядкована безпосередньо уряду автономного району. В 1954 році місто увійшло до складу аймака Хулунбуїр, в 1969 році разом з аймаком увійшло до складу провінції Хейлунцзян, в 1979 році разом з аймаку повернулося до складу Внутрішньої Монголії.
В 1992 році Маньчжурія стає містом відкритої торгівлі. Через це, в 1992 — 1997 роках в будівництво міста було інвестовано 2 мільярди доларів.
Адміністративно-територіальний поділ
Міський повіт Маньчжурія має поділ на 1 район повітового підпорядкування та 11 вуличних комітетів.
Економіка
Економіка Маньчжурії головним чином базується на шоп-турах та вихідному туризмі. Тут зосереджена велика кількість приватних бутиків, крамниць, великих торгових центрів і готелів. Також широкий вибір дозвілля.
Через міський повіт проходить близько 60% всього експорту Китаю, який прямує до Росії та інші країни Східної Європи.
Транспорт
Залізниця
Оскільки Маньчжурія є прикордонним і митним пунктом, тут знаходяться великий вантажний залізничний термінал та пасажирський вокзал. Перехід Маньчжурія — Забайкальськ сполучає Біньчжоуську залізницю з Забайкальської залізницею.
Через Маньчжурію проходять вантажні та пасажирські потяги далекого прямування Пекін — Москва тощо. Також популярні туристичні маршрути: Маньчжурія — Чита, Маньчжурія — Іркутськ, Маньчжурія — Улан-Уде.
Автомобільний транспорт
У Маньчжурії бере початок автомагістраль загальнонаціонального значення Годао 301 та траса S203.
Повітряний транспорт
В 2004 році в Маньчжурії був побудований аеропорт з однією злітно-посадковою смугою, який знаходиться за 9 км від центру повіту. Це дозволяє дістатися до центру Маньчжурії всього за 10 хвилин. Поїздка на таксі обійдеться приблизно в 30 юанів.
В 2009 році аеропорту присвоїли статус міжнародного. Тому в Маньчжурію були відкриті регулярні рейси з Іркутська, Чити, Красноярська та Улан-Уде.