Манів

Село в 1938 р. на карті Військового Географічного інституту

Знаходиться біля кордону із Словаччиною, неподалік сіл Банничка, Воля Мигова та Щербанівка.

Через село пролягає воєводська дорога № 897 і Бескидська вузькоколійка.

За податковим реєстром 1565 р. в селі було 14 кметів на 9,5 ланах зі звільненням від податків і повинностей від часу закріпачення в 1551 р.[1] До 1772 р. село належало до Сяноцької землі Руського воєводства.

У результаті першого поділу Речі Посполитої у 1772 році село увійшло до складу Ліського повіту Самбірського краю, а в подальшому Ліського повіту Королівства Галичини та Володимирії у складі Австро-Угорщини.

В 1841 р. збудовано дерев'яну церкву св. о. Миколая.

У 1918–1919 роках село разом з іншими 33 селами увійшло до складу Команчанської Республіки.

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 510 жителів села — 485 українців, 20 поляків і 5 євреїв[2]. Село входило до ґміни Воля Мигова Ліського повіту Львівського воєводства Польщі.

До виселення лемків у 1945 році в СРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату Перемиської єпархії[3].

• Maniów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 97. (пол.) (пол.)
• Maniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 300. (пол.) (пол.)