Марина Абрамович
Мари́на Абра́мович (серб. Марина Абра́мовић; * 30 листопада 1946, Белград, СФРЮ) — сербська мисткиня, що працює в жанрі перформансу. Учасниця феміністичного мистецького руху. У своїх роботах досліджує стосунки між митцем і публікою, границі тіла та можливості розуму.
Одержала Золотого лева на Венеціанському бієннале 1997 року за роботу «Балканське бароко», в якій перемивала купу кривавих кісток в пам'ять про жертв Югославських воєн.
У березні-травні 2010 року Музей сучасного мистецтва Нью-Йорку провів велику ретроспективу і відтворення перформансів Абрамович.
Розпочала працювати в жанрі перформанс у 1974 році, коли продемонструвала серію перформансів, спрямованих проти політики соціалістичної Югославії.
У своїх перформансах Абрамович показує людські проблеми і проблеми, породженні людьми. У кожному з них вона демонструє можливості людського тіла, адже постановки потребують неабиякої фізичної та психологічної витривалості. Через це Абрамович не завжди бере участь у власних перформансах з огляду на вік та здоров'я, і готує для них відібраних людей, яких вчить і тренує фізичній та психологічній витривалості.
Інсталяції Абрамович іноді спричиняли в публіки шок: у 1988 році один з глядачів знепритомнів на її виставці.
Кар'єра
«Ритм 10», 1973
Свій перший перфоманс Марина Абрамович виконала в Единбурзі, Велика Британія в 1973 році. У ньому Абрамович дослідила елементи ритуалу та жестів. Використовуючи двадцять ножів та два магнітофони, художниця грала в російську рулетку, встромляючи ножі між розкриті пальці рук.[9]
«Ритм 0», 1974
Щоб перевірити межі зв'язку між митцем і глядачами, Абрамович в 1974 році створила один зі своїх найскладніших і відомих перформансів. Абрамович розмістила на столі 72 об'єкти, якими люди могли користуватися як завгодно. Деякі з цих об'єктів могли приносити задоволення, тоді як іншими можна було завдавати болю. Серед них були ножиці, ніж, хлист і навіть пістолет з одним патроном. Собі вона відвела пасивну роль. Протягом шести годин публіка могла діяти на свій розсуд, в тому числі маніпулюючи тілом і рухами мисткині[10]. Спочатку глядачі поводилися скромно й обережно, але через деякий час учасники стали агресивнішими. Абрамович пізніше згадувала:
Отриманий мною досвід говорить про те, що якщо залишати рішення за публікою, тебе можуть убити. <…> Я відчувала реальне насильство: вони різали мій одяг, встромляли шипи троянди в живіт, один узяв пістолет і прицілився мені в голову, але інший забрав зброю. Запанувала атмосфера агресії. Через шість годин, як і планувалося, я встала і пішла у напрямку до публіки. Всі кинулися геть, рятуючись від реального протистояння.
Роботи з Улаєм (1976—1988)
З митцем Улаєм (справжнє ім'я Frank Uwe Laysiepen) у неї були тривалі романтичні та творчі стосунки. Вони створили разом багато значущих творів нематеріального мистецтва.
В перформансі «Смерть себе» Абрамович та Улай поєднали своє дихання спеціальним агрегатом і вдихали видихи одне одного, доки не закінчився кисень. Через сімнадцять хвилин після початку перформансу обоє впали на підлогу без свідомості. Цей перформанс досліджував здатність індивідуума поглинати життя іншої особистості, змінюючи й знищуючи її.
В інсталяції «Відносини в просторі» (1976) Абрамович і Улай роздягнуті бігли один одному на зустріч і зіштовхувалися, повторюючи це знову і знову. Таким чином Марина Абрамович і Улай хотіли поєднати фемінну та маскулінну енергії та створити дещо третє, що вони називали «Та Сутність».
Композиція «Комуністичне тіло, Капіталістичне тіло» (1980-ті) стала протестом проти поділу людей ідеологічними бар'єрами.
Майже через 22 роки Улай відвідав перформанс Абрамович «The Artist Is Present». За ідеєю вистави, кожен, хто мав бажання, міг сісти навпроти мисткині й дивитися їй у вічі стільки, скільки побажає. У певний момент вона підняла очі й побачила перед собою Улая. До цієї зустрічі вони не бачилися багато років. Коли їх погляди зустрілися, обоє митців заплакали.
The Artist Is Present: березень-травень 2010
Критика
- 10 квітня 2020 року компанія Microsoft опублікувала в Ютуб рекламу за участю Марини Абрамович. У ролику вона розповідала про новий VR-перформанс «Життя», який різко піддався громадської критики. У соціальних мережах Абрамович звинуватили в сатанізмі, «крові, болю і канібалізмі в її мистецтві»[11][12]
- У 2019 поляки-віряни виступили проти виставки Марини Абрамович, звинувачуючи її в сатанізмі[13]
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11908273X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- Encyclopædia Britannica
- RKDartists
- Museum of Modern Art online collection
- https://rkd.nl/nl/explore/artists/240
- Досьє на Марину Абрамович на сайті «The Art Story»
- Пантуєва А. «Таня Бругера та її політична провокація» // OpenSpace.ru. — 2010. — 12 окт.
- Net, Media Art (31 липня 2020). Media Art Net | Abramovic, Marina: Rhythm 10. www.medienkunstnetz.de (англ.). Процитовано 31 липня 2020.
- Marina Abramovic on Rhythm 0 / YouTube
- Dazed (16 квітня 2020). Marina Abramović has been accused of Satanism, again. Dazed (англ.). Процитовано 13 липня 2020.
- Марина Абрамович прокомментировала удаление ролика Microsoft с ней из-за обвинений в сатанизме. Bird In Flight (ru-RU). 22 квітня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
- "Сатанинский вернисаж". Верующие поляки выступили против выставки Марины Абрамович. nv.ua. Процитовано 13 липня 2020.
Джерела
- М. Рябчук, Сад Меттерніха. Львів: ВНТЛ-Класика, 2008, С. 140—155.