Феміністичний мистецький рух

Феміністичний мистецький рух (англ. Feminist art movement) — рух, що об'єднує зусилля і досягнення феміністок на міжнародному рівні у створенні мистецтва, яке відображає життя і переживання жінок, а також до зміни принципів створення і сприйняття сучасного мистецтва. Рух також прагне сприяти більшій поінформованості жінок в історії мистецтва і художній практиці. Разом з загальними подіями у фемінізмі, включаючи такі тактики самоорганізації, як групи підвищення самосвідомості (consciousness-raising groups), рух почався в 1960-х роках і процвітав впродовж 1970-х як результат другої хвилі фемінізму. Його було названо «найбільш впливовим міжнародним рухом у післявоєнний період».[1]

Частина серії
Фемінізм
Портал Проєкт Стиль

Історія

1960-ті роки були періодом рухів за громадянські права, права геїв та лесбійок, рухів і протестів проти війни. Це був також період, коли жінки-мисткині хотіли отримати рівні права з чоловіками у світі мистецького істеблішменту (під впливом модерністських течій «утопічних ідеалів») та для створення феміністичного мистецтва, часто в нетрадиційні способи, щоб допомогти «змінити світ».[2]

Луїз Буржуа (1911—2010) і німецька американка Єва Хессе (Eva Hesse) (1936—1970) дослідили деякі теми у феміністичному мистецтві, такі як життя прислуги, особистий досвід та жіноче тіло.

20 липня 1964 року Йоко Оно, авангардна художниця, співачка і активістка, презентувала перформанс Cut Piece в Концертному залі Yamaichi, Кіото, де вона сиділа тихо, тоді як частини її одягу були відрізані від неї, що означало протест проти насильства щодо жінок. Вона виступала з цим знову в Карнегі-холі в 1965 році.[3] Син Йоко Оно Шон брав участь у виконанні перформансу 15 вересня 2013 року в Théâtre le Ranelagh в Парижі. The Guardian вважав його «одним з 10 найбільш шокуючих перформансів в історії».[4]

Мисткині, мотивовані теорією фемінізму і феміністичним рухом, почали феміністичний мистецький рух у 1970-х. Феміністичне мистецтво відображало перехід від модернізму, де мистецтво, створене жінками, відмежовувалося в інший клас від створеного чоловіками. Рух культивувався новою феміністичною свідомістю, «свободою реагувати на життя… [не обмеженою] традиційним чоловічим мейнстрімом».[5] Або, як Griselda Pollock та Roszika Parker це виразили — відділення мистецтва з великої літери «М» від мистецтва, створеного жінками, породив «стереотип жіночності».[6]

Ця вимога рівності в представництві була закріплена у Заяві про Вимоги (Statement of Demands) нью-йоркського мистецького об'єднання Art Workers' Coalition (AWC), розробленій в 1969 році і опублікованій в остаточному вигляді в березні 1970-го. AWC була створена для захисту прав митців і спонукання музеїв та галерей реформувати їхні практики. Виникнувши як рух протесту проти фізичного видалення роботи грецького кінетичного скульптора Такіса Tele-Sculpture(1960) з виставки 1969 року в Музеї сучасного мистецтва, вона швидко оформила широкий список вимог до арт-музеїв в цілому.[джерело?]

Разом з вимогами на безкоштовний вхід, кращу представленість етнічних меншин, розширення часу відкриття і домовленості про те, що галереї не виставлятимуть твори мистецтва без згоди митця, AWC також вимагав від музеїв "заохочувати жінок-мисткинь, щоб подолати столітні збитки, завдані образу жінки як мисткині, шляхом встановлення рівного представництва статей у виставках, музейних продажах і конкурсних комітетах.[7]

Також існують феміністичні форми постмодернізму, що виникли в 1980-х. Феміністичний мистецький рух виріс із боротьби за віднайдення нового способу висловити сексуальні, матеріальні, соціальні та політичні сфери життя і фемінність.[8] Рух поширився у США; Європі,[9] у тому числі в Іспанії,[10] Австралії, Канаді[11] та Латинській Америці в 1970-х роках.[12][13]

З того часу жіночі мистецькі рухи з'явились у Швеції, Данії і Норвегії, Росії та Японії.[14][15] Жінки-мисткині з Азії, Африки і особливо Східної Європи у великій кількості з'явилися на міжнародній арт-сцені в кінці 1980-х і 1990-х, коли сучасне мистецтво стало популярним у всьому світі.[16][17][18]

Основні виставки сучасних жінок-мисткинь: 

  • WACK! Art and the Feminist Revolution (кураторка Конні Батлер), SF МОМА (2007),
  • Global Feminisms (кураторки Linda Nochlin та Maura Reilly) в Brooklyn Museum, 2007;[19] 
  • Rebelle (кураторка Mirjam Westen) у MMKA, Арнхейм, 2009; 
  • Kiss Kiss Bang Bang! 45 Years of Art and Feminism (куратор Xavier Arakistan) у Bilbao Fine Arts Museum, 2007;[20]
  • Elles у Centre Pompidou, Париж (2009—2011), також гастролювала в Seattle Art Museum.[21] 

Інтернаціональність представлених робіт зростає. Цей зсув також відображені в журналах, створених у 1990-х, таких як n.paradoxa[22]

Мисткині: 20 — 21 століття

Неповний перелік учасниць феміністичного мистецького руху, відсортований за прізвищем

Див. також

Посилання
  1. Jeremy Strick, director of the Museum of Contemporary Art in Los Angeles in the Washington Post, 2007
  2. Feminist art movement. The Art Story Foundation. Процитовано 13 січня 2014.
  3. Jarett Murphy (16 жовтня 2003). Crowd Cuts Yoko Ono's Clothing Off. CBS News. Процитовано 12 січня 2014.
  4. Jonathan Jones (11 листопада 2013). The 10 most shocking performance artworks ever. The Guardian. Процитовано 12 січня 2014.
  5. Deoritha Anne Waters, Three Feminist Perspectives on Visual Media: Influences of the Second Wave Feminist Movement on Women's Art Education and Their Lives as Artists, ed. Deoritha Anne Waters (Michigan: ProQuest Dissertations Publishing, 2014), 1.
  6. Roszika Parker; Griselda Pollock (1981). Old Mistresses: Women, Art and Ideology. Pandora, RKP.
  7. Harrison, Charles (2000). Art in theory (вид. Repr.). Oxford [u.a.]: Blackwell. с. 901–2. ISBN 0-631-16575-4.
  8. Entry on feminist art practice by Katy Deepwell in Cheris Kramarae; Dale Spender, ред. (1 грудня 2000). Routledge International Encyclopedia of Women: Global Women's Issues and Knowledge. Taylor & Francis. с. 92–93. ISBN 978-0-415-92088-9.
  9. Gislind Nabakowski; Peter Gorsen; Sander Helke (1980). Frauen in der Kunst(2 Vols.). Frankfurt,Suhrkamp.
  10. Mujeres en les Artes Visuales, Women in the Visual Arts, Spanish chronology. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 27 травня 2018.
  11. Marie Rose Arbour Art et Feminisme Exhibition catalogue. Canada: Quebec, Musée d'Art Contemporain, Montreal & Ministere des Affaires Culturelles. 1982
  12. Catriona Moore (1994). Dissonance: Feminism and the Arts, 1970-1990. Allen and Unwin and Artspace.
  13. see Andrea Giunta's, Feminist Disruptions in Mexican Art, 1975—1987 in Number 5 .(c) Artelogie, October 2013.
  14. Hindsbo, Karen. The Beginning is Always Today: Scandinavian feminist art from the last 20 years. SKMU, Sørlandets Kunstmuseum, 2013.
  15. Kokatsu, Reiko.Women In-Between: Asian Women Artists 1984—2012. Japan, Fukuoka Asian Art Museum, 2012.
  16. Gender Check: Masculinity and Femininity in the Art in Eastern Europe,
  17. Huangfu, Binghui.(ed).Text and Sub-Text(Singapore: Lasalle-SIA University, 2000.
  18. Dike, Paul Chike and Oyelola, Patricia. Nigerian Women in Visual Art. National Gallery of Art, Lagos, Nigeria, 2004
  19. Global Feminisms
  20. Kiss Kiss Bang Bang! 45 Years of Art and Feminism
  21. Elles Pompidou. Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine. Seattle Art Museum
  22. Connor, Maureen (Summer 2002). Working Notes: Conversation with Katy Deepwell. Art Journal 61 (2): 32–43. JSTOR 778180.

Подальше читання
  • Juan Vicente Aliaga Gender Battle/A Battala dos Xeneros Spain, Santiago de Compostela, 2007.
  • Juan Aliaga and Maria Laura Rosa Recuperar la Memoria: Experiencias feministas desde el Arte, Argentina y Espana, Ana Navarette and Mujeres Publicas Centro Cultural de Espana, Buenos Aires and CCEBE, Sede Parana, 2013.
  • L. Anderson, A. Livion Ingvarsson, M. Jensner, A. Nystrom, B.Werkmeister, N. Ostlind (eds.) Konstfeminism Helsingborg, Sweden, Dunkers Kulturhaus and Lilevalch Konsthall, 2004.
  • Kathy Battista Re-Negotiating the Body: Feminist Art in 1970s London, I B Tauris, 2011.
  • Carla Bianpoen, Farah Wardani, Wulan Dirgantoro Indonesian Women Artists Jakarta: Yayasan Semirupa Indonesia:2007.
  • Katy Deepwell (ed) New Feminist Art Criticism: Critical Strategies UK, Manchester, Manchester University Press, 1995.
  • Sylvia Eiblmayr Die Frau als Bild: Der weibliche Körper in der Kunst des 20 Jahrhunderts Berlin, Dietrich Reimer, 1993.
  • Isabelle Graw Die bessere Hälfte: Künstlerinnen des 20. und 21. Jahrhunderts Cologne, du Mont Verlag, 2003.
  • Karen Hindsbo The Beginning is Always Today': Scandinavian feminist art from the last 20 years Norway: Saarlandets Kunstmuseum, 2013.
  • Johanna Householder and Tanya Mars (eds) Caught in the Act: an Anthology of Performance Art by Canadian Women Toronto: YYZ Books, 2003.
  • Lucy Lippard From the Center: Feminist Essays on Women's Art New York. Dutton, 1976.
  • Roszika Parker and Griselda Pollock Framing Feminism: Art and the Women's Movement, 1970—1985 London. Pandora/RKP, 1987.
  • Bojana Pejic (ed) The Gender Check Reader Vienna, MUMOK and Erste Foundation, 2010
  • Griselda Pollock (ed) Generations and Geographies London, Routledge, 1996.
  • Helena Reckitt (ed) Art and Feminism London, Phaidon, 2001
  • Hilary Robinson (ed) Visibly Female London, Camden Press, 1987
  • Hilary Robinson (ed) Feminism — Art — Theory: An Anthology, 1968—2000 Oxford. Blackwells, 2001.
  • Araceli Barbosa Sanchez Arte Feminista en los ochenta en Mexico: una perspectiva de genero Mexico: Casa Juan Pablos Centro Cultural, Universidad Autonoma de Estado de Morelos, 2008.
  • Ella Shohat (ed) Talking Visions: Multicultural Feminism in a Transnational Age Cambridge, Mass, MIT:1998
  • Bridget Tracy Tan Women Artists in Singapore Singapore, Select Books and Singapore Art Museum, 2011.
  • Jayne Wark Radical Gestures: Feminism and Performance Art in North America Montreal: McGill-Queen's University Press, 2006.
  • Women Down the Pub (a.k.a. N.Debois Buhl, L.Strombeck, A.Sonjasdotter) Udsight — Feministiske Strategier i Dansk Billedkunst / View — Feminist Strategies in Danish Visual Art Denmark, Informations Vorla, 2004.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.