Марселен Бертло

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Ім'я при народженні фр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot
Народився 25 жовтня 1827(1827-10-25)
Париж
Помер 18 березня 1907(1907-03-18) (79 років)
Париж
·гострий інфаркт міокарда
Поховання
Пантеон : 
Країна  Франція
Діяльність хімік, педагог, політик, есперантист, професор, фізик
Alma mater Ліцей Генріха IV і факультет природничих наук Паризького університетуd
Галузь Хімія
Заклад Колеж де Франс[1]
Посада irremovable senatord, Q36400359?, міністр закордонних справ Франціїd, Perpetual Secretaryd і seat 40 of the Académie françaised
Аспіранти, докторанти Поль Сабатьє
Членство Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Parisd, Французька академія, Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Петербурзька академія наук, Угорська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Румунська академія, Паризька медична академія, Національна академія деї Лінчеї, Російська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук, Національна академія наук США і Туринська академія наук[2]
Батько Jacques-Martin Berthelotd
У шлюбі з Софі Бертло
Діти Philippe Berthelotd, André Berthelotd, René Berthelotd і Daniel Berthelotd
Нагороди Медаль Деві 1883
Медаль Коплі 1900
 Марселен Бертло у Вікісховищі

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири, епіхлоргідрин та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

  • La Révolution chimique, 1890

Див. також

Примітки
  1. Список професорів Колеж де Франс
  2. Туринська академія наук — 1757.

Джерела

(рос.)

  • Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.