Маріачі

Маріа́чі (ісп. Mariachi) — один з найпоширеніших жанрів мексиканської народної музики, який є невід'ємною частиною традиційної та сучасної мексиканської культури та одержав популярність у багатьох регіонах Латинської Америки, Іспанії, а також у прилеглих регіонах південного Заходу США, де проживає значна кількість мексиканців. Маріачі утворився на основі іспанської народної музики Андалусії з впливом музики інших народів Середземномор'я та місцевих індіанських виконавців. Батьківщиною мексиканських маріачі вважається штат Халіско зі столицею в місті Гвадалахара.

Співак маріачі

Етимологія слова

За однією з версій слово маріачі спотворенням французького запозичення «mariage» (шлюб, весілля), запозиченого в період, коли правив імператор Максиміліан в XIX столітті, оскільки саме ця музика супроводжувала мексиканські весільні церемонії. За іншою версією слово має місцеве індіанське походження. Його ввели індіанці племені кока ще в XVI столітті для позначення дерев'яної платформи, на якій у давнину виконувалося маріачі.

Опис
Колектив маріачі

Як правило, ансамбль маріачі включає в себе від 3 до 12 виконавців, хоча обмеження на кількість музикантів не існує. Найбільш часто використовуваними музичними інструментами є гітара, гітаррон (велика гітара), віола, скрипка, труба, рідше — арфа та флейта. Часто використовується акордеон, що не є, однак, народним мексиканським інструментом. Незважаючи на поширену думку, маріачі не є окремим напрямком в музиці Мексики: маріачі виконують пісні різних стилів, таких, як халісьє́нсес (пісні штату Халіско), кори́дос ​​(пісні на історичні теми), ранче́рас (аналог північноамериканської музики кантрі), уапа́нгос (або уасте́кас, пісень регіону Уастека, що включає в себе штати Веракрус, Ідальго, Сан-Луїс-Потосі, Тамауліпас, Керетаро та Пуебло), боле́рос, а також мексиканські вальси. Тому жанр краще називати «традиційною мексиканською музикою» або «місцевою мексиканською музикою».

Маріачі грають Тенампу в Мехіко

Перші маріачі вбиралися, як селяни штату Наярит, у велике покривало з бавовни (серапе) і солом'яне сомбреро. На початку XX століття селянський одяг змінилася традиційними мексиканськими костюмами заможних землевласників (асьенда́дос), прикрашеними для більшої краси вишивкою і орнаментом. В костюмах переважали два кольори — чорний і білий: в XIX столітті в білих костюмах виконувалися пісні для дам, в чорних маріачі виступали на урочистих заходах, таких, як весілля або похорон. Згодом два кольори стали використовуватися незалежно від події. Пісні виконуються в таверна х перед численними відвідувачами, які часто підспівують або виконують самі. Виконавці часто одягнені в національні костюми яскравих кольорів, що звуться чарро і носять капелюхи-сомбреро. У багатьох невеликих містах по всій Мексиці, особливо яскравий тому приклад містечко штату Халіско Текіла, який є центром виробництва текіли, поширені великі й дрібні вуличні таверни, в яких прийнято сервірувати текілу і виконувати маріачі, в тому числі під караоке.

Відомі виконавці маріачі
  • Вісенте Фернандес
  • Крістіан Кастро — син відомої в Росії та СНД мексиканської актриси Вероніки Кастро

Див. також
  • Фаду — португальська і бразильська національна музика
  • Лаїк — грецька національна музика
  • Серенада
  • Фієста

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.