Андрієвська Лариса

Народилась у Львові. За освітою редактор, журналіст, історик преси. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. І. Федорова за спеціальністю «Журналістика» (1990) та Російський відкритий університет (1995, Санкт-Петербург). Магістр історії. З 2021 року належить до Національна спілка театральних діячів України.

Працювала у львівських газетах:

• «Ратуша»,
• «Поступ»,
• «Молода Галичина», а також:
• у видавництві ЛА «Піраміда»,
• Видавничій групі «Сучасність»

• Міжнародного перекладацького семінару Олі Гнатюк та Адама Поморського «Translatorium» (2003, 2004, 2005)[1][2];
• перекладацьких майстерень Адама Поморського при Драматичному театрі у Варшаві (2005);
• Стипендіатка програм ОВТА при Варшавському університеті (2003, 2004);
• програми міністра культури Республіки Польща Gaude Polonia (2005,2009, Варшава);
• Kolegium Tlumaczy (2006, 2014, 2019, Краків);
• Міжнародного будинку письменників і перекладачів Ventspilshouse (Латвія, 2009, 2017, 2020);
• Вишеградського центру європейської освіти, 2011;
• Translation House Looren, 2020.

Перекладає з польської, російської, білоруської та англійської мов.

• «Клуб комісара Бонця» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[3]
• Мечислав Опалек. «На щербатім львівськім бруці» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[4]
• Станіслав Лем. «Високий Замок» (Львів: ЛА Піраміда, 2002)[4]
• Марія Конопницька. «Про сирітку Марисю і краснолюдків» (Львів: Видавництво Старого Лева, 2004)
• Ізабела Сова. «Смак свіжої малини» (Харків: Фоліо, 2005)
• Ізабела Сова. «Терпкість вишні» (Харків: Фоліо, 2005)
• Ізабела Сова. «Тістечка з ягодами» (Харків: Фоліо, 2005)
• Дорота Масловська. «Польсько-російська війна під біло-червоним прапором» (Харків: Фоліо, 2006)
• Марек Гласко. «У День смерти Його» (Сучасність, № 1, 2006)
• Павел Гюлле. «Мерседес-Бенц» (Сучасність, № 1-2, 2007)
• Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса: цикл» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016)[5]
• Станіслав Лем. «Високий Замок» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2016)[4][5]
• Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса. Маєстат слова» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017)[5]
• Марія Конопніцька. «Про сирітку Марисю і краснолюдків» (Київ: Знання, 2017)[4][5]
• Тадеуш Ружевич. «Між двома картотеками. Вибрані драми» (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2017)[5]
• Болеслав Прус. «Катеринка» (Київ: Знання, 2017)[5]
• Станіслав Лем. «Високий Замок. Шпиталь Преображення. Людина з Марса. Ранні оповідання. Юнацькі вірші» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2017)[5]
• Станіслав Лем. «Розповіді про пілота Піркса. Горизонти фантастики» (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2018)[5]
• Стефан Грабинський. «Демон руху. Книга вогню» (Київ: Знання, 2018)[5]
• Павел Гюлле. «Мерседес Бенц із багажником» (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2019)[5][6][7]
• Болеслав Прус. «Лялька» (Київ: Знання, 2019)[5]
• «Жахлива книжка: збірник страшних історій» (Харків: Ранок, 2019)[8]
• Збіґнєв Герберт. Печера філософів (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2021
• Вітольд Ґомбрович. Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета (Київ: Видавництво Анетти Антоненко, 2021

• Немат Келімбетов «Не хочу втрачати надію» (Київ: Дніпро, 2008) (спільно з Ігорем Римаруком)
• Олжас Сулейменов «Тюрки в доісторії. Про походження давньотюркського письма» (Київ: Дніпро, 2008)

• Антологія літературної казки львівських письменників «Казки Старого Лева», Видавництво Старого Лева, 2003, ISBN 966-96087-6-4[9]
• Ігор Римарук. Божественний вітер: останні вірші, Чернівці: Букрек, 2012, ISBN 978966-399=423-9[10][11]