Сколоздра Володимир Іванович

Народився 20 серпня 1912 року в селі Дроговижі (тепер Стрийський район Львівської області, Україна). 1933 року пішов на роботу до Розвадівської керамічної фабрики. Тоді у теракоті виконав низку скульптур і рельєфів. У 1939–1941 роках навчався у Львівській мистецько-промисловій школі (вчитель з фаху А. Кіртнер).

Відразу після німецько-радянської війни працював у Миколаєві. 1946 року разом із сім'єю оселився у Львові, жив у будинку на проспекті Леніна 1/3, квартира 14. Помер у Львові 7 серпня 1980 року. Похований у селі Дроговижі.

Працював у галузі станкової (переважно портрети) та монументальної скульптури. Серед робіт:

Пам'ятник Лесі Українці, село Колодяжне

• Барельєф із портретом Тараса Шевченка (1941);
• Рельєф «Русалка Дністрова» (портрет Маркіяна Шашкевича), встановлений 1943 року в церкві святого Миколая в Миколаєві Львівської області.[1];
• Статуя «Олекса Довбуш» (фігура на весь зріст 219х105х71, гіпс тований[2]; 1951, у співавторстві з Миколою Рябініним; Національний художній музей України);
• Погруддя Івана Франка (1956, мармур; Винники, вулиця Галицька);
• Реконструкція втраченого бронзового погруддя Марії Конопницької для надгробного пам'ятника на Личаківському цвинтарі. Виконана 1950 року на підставі фотографій оригінальної скульптури авторства Люни Дрекслер[3];
• Погруддя В. Стефаника (1953);
• Погруддя Людвіґа ван Бетговена (1954);
• Пам'ятник Іванові Франку у Брюховичах (1956)[4];
• Погруддя Лесі Українки (1958);
• Пам'ятник Лесі Українці, село Колодяжне Ковельського району (1958)[5];
• «Гомін Карпат» (1960, гіпс; Національний музей у Львові);
• Пам'ятник Шевченкові в місті Сколе (1961)[6];
• «Шевченко-солдат» (1963);
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в смт Славське (1963, архітектор Микола Мікула)[7];
• Пам'ятник Тарасові Шевченку в селі Яблунівка Буського району (1969)[8];
• Пам'ятник В. Стефаникові у Львові (1971, граніт; архітектор Мирон Вендзилович)[9];
• Пам'ятник В. Стефаникові в Едмонтоні (1971, бронза);
• Пам'ятник В. Стефаникові в Русові Снятинського району (1971, бетон; архітектор Мирон Вендзилович)[10];
• Пам'ятник загиблим землякам у селах Монастирець Самбірського району (1977, архітектор М. Гірняк)[6], Буянів (1983, архітектор І. Буковинський)[11];
• Портрет автоклавника Ново-роздольського північного комбінату М. Н. Палиша (1979, тонований гіпс, 62×45×40)[12].

Брав участь у всеукраїнських та всесоюзних виставках з 1951 року. 1982 року з нагоди 70-річчя від дня народження скульптора відбулась перша персональна посмертна виставка.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.;
• Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с., сторінка 421;
• Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 211.

;

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Батіг М. І камінь заговорив // Жовтень. — 1982. — № 8 (454). — сторінки 130—132;
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 533. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.

• Сколоздра Володимир Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 796.