Масляк Володимир Іванович

Володи́мир Іва́нович Масля́к (14 вересня 1859, с. Сарники Середні, нині Діброва, Рогатинський район) — 15 липня 1924, Львів) — український письменник, поет, перекладач, критик, журналіст. Батько українського поета, перекладача Степана-Юрія Масляка.

Володимир Масляк
Володимир Масляк
Псевдо В.Залуквич, Бережанець, Вуйко Влодзьо, Овсій, Паленичка, Ратай, Судислав, Яромир Шило[1]
Народився 14 вересня 1858(1858-09-14)
с. Сарники Середні, нині Діброва, Рогатинський район
Помер 15 липня 1924(1924-07-15) (65 років)
Львів
Поховання
Личаківський цвинтар : 
Громадянство Австро-Угорщина→ЗУНР
Національність українець
Діяльність письменник, перекладач, критик, журналіст
Alma mater Ягеллонський університет
Мова творів українська
Діти Масляк Степан Володимирович
Нагороди
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейний хрест
 Масляк Володимир Іванович у Вікісховищі
 Роботи у  Вікіджерелах

Життєпис
Володимир Масляк, світлина з листівки серії «Історія України-Руси», Коломия, 1902 р.

Народився 14 вересня 1859 року в с. Сернках Середніх,[2] нині с. Діброва, Рогатинський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) у сім'ї управителя панських дібр (?—1865, с. Свистільники). Мати-вдова звідти переїхала до Горішної Липиці, де мала невелике господарство. Сина віддала на науку Данилови Хомі — народному учителю в Підгороддю, який був одружений з сестрою чоловіка Марією. У 1867 р. мати продала господарство, переїхала до Бережан.[3]

Навчався в Бережанах (народна школа,[3] ґімназія (5 класів, до 1876 р.), Перемиській гімназії (закінчив 1879 р.), Львівському (вступив 1879 року, як Іван Франко спочатку належав до москвофільського студентського товариства; під впливом викладачів Омеляна Партицького, Омеляна Огоновського став народовцем[2]) і Краківському університетах.[4] У Львівському університеті вивчав класичну філологію, історію руського письменства (викладач професор Омелян Огоновський), філософію (викладач доктор Улян Охорович).

Працював у газетах «Діло» (Львів), «Нова реформа» (Краків), журналах «Зеркало», «Нове зеркало» (підписував твори «Вуйко Влодзьо»[2]).

У 1888 році став заступником ґімназійного учителя, через 7 років став учителем у ґімназіях Станиславова, Перемишля, Золочева, 1901 р. став професором польської мови в українській ґімназії Коломиї[5], деякий час[2] вчителював у ґімназіях Львова. Довголітній учитель[2] Бучацької державної гімназії. Член Виділу Бучацької повітової філії «Просвіти», зокрема, у 1910 році, в якій був бібліотекарем.[6]

У політичних поглядах (цитата):
«щирий і горячий национал, не жалкує… ніколи свого труду, де ходить о добро народне, а комітет. що займаєся в Коломиї популярно-науковими відчитами, зискав в авторі „Кістяків Гольбайна“ визначного і дуже ревного співробітника».[7]

Надзвичайно болісно пережив невдачі у визвольних змаганнях українців у 1920 роках. У той час він припинив свою творчу діяльність, почав часто хворіти.

Помер 15 липня 1924 р. у Львові (окупована поляками ЗУНР), поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові. Могилу Володимира Масляка більшовицькі окупанти знищили, звинувачуючи його посмертно в націоналізмі.[8] У вересні 2021 року на полі № 62 Личаківського цвинтаря дирекція ЛКП "Музей «Личаківський цвинтар» встановила надгробок на віднайденій могилі Володимира Масляка (1858—1924) та його дружини Ольги Масляк (з Мареніних) (1871—1943).

Творчість

1879 року у «Ластівці» опублікували перший вірш. 1886 (або 1887 р.) в Кракові видав перший том своїх поезій («Поезії», народнопісенного складу). 1896 р.: вийшла у світ сатирична повість «Кістяк Гольбайна».[2]

Літературний збірник «Левада», що вийшов у Львові у 1892, відкривався віршем Володимира Масляка «До рідного краю» («Що ж тобі хибує, земле моя рідна…»). Автор вірша позначений псевдонімом Яромир.[9]

«Буковина» надрукувала його відому статтю «Галицко-руский дилєтантизм а руско-україньска агрессивність», 1897 р.: редакція «Зорі» своїм коштом видала другий том його поезій, взяв участь у виданні руської читанки для жіночих виділових шкіл.[5] 1898 р.: своїм коштом видав «Одноднівку» (до 100-річчя відродження руського письменства), «Руслан» своїм коштом видав розвідку Володимира Масляка «На великі роковини» про Івана Котляревського. 1902 р. в Коломиї вийшла збірка поезій «Поетова побіда».

Академік Агатангел Кримський (1871—1941) назвав переклади В. Масляка «…найкращими» і додав, що «…він один із великих патріотів України, який бачив зорю свободи, як сходяче сонце правди, яка засіяла у 1848 р.».[8] Сергій Єфремів у своєму ІІ-у томі «Історії української літератури» назвав Масляка Володимира «поетом не без іскри таланту, але вона не розгорілася». Іван Франко спочатку бачив у В. Масляку велику літературну силу.

Переклав ряд творів Віктора Гюґо, Марії Конопніцької, Ф. Міллера (автора вірша «Раз, два, три, чотири…»), Петара Прерадовича, серба Л. Ненадовича (українською), Юрія Федьковича, Левка Сапогівського (польською).

Багато писав польською в «Кур'єрі Львівськім», «Новій реформі», «Дзєнніку Познаньскім», «Пшеґльонді повшехнім» про русько-українські стосунки, літературу.

Примітки
  1. Пиндус Б. Масляк Володимир Іванович… — С. 471.
  2. Боднарук І. Бучацький Парнас… — С. 101.
  3. Володимир І. Масляк… — С. 122.
  4. Пиндус Б. Масляк Володимир Іванович… — С. 471—472.
  5. Володимир І. Масляк… — С. 123.
  6. Колцьо В. Праця і розвиток читалень т-ва «Просвіта» в Бучаччині // Бучач і Бучаччина… — С. 255.
  7. Вступ до збірки поезій В. І. Масляка «Поетова побіда», Коломия, 1902 // Бучач і Бучаччина… — С. 123.
  8. Масляки: батько і сини
  9. Бойко І. Українські літературні альманахи і збірники XIX — початку XX ст.. — Київ : Наукова думка, 1967. — С. 90.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.