Мединя

Село розташоване за 17 км від районного центру Галич і від однойменної залізничної станції, та за 18 км від залізничної станції Боднарів.

Село розташоване в мальовничій місцевості — з одного боку тече річка Лімниця, а з інших боків два пагорби, один з яких є Сокільським виступом.

Корисні копалини — вапняки, мертель, торф. Пересічна температура січня становить −5 градусів по Цельсію, а липня +13 градусів по Цельсію. Період з температурою більше +10 градусів по Цельсію становить 165 днів. Річна кількість опадів становить 0 мм, максимальна кількість припадає на червень-липень. Висота снігового покриву становить 15-20 см.

Цей регіон належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Клімат перехідний — від помірно західно-європейського до континентального східно-європейського. Вітри переважно північно-західні, південно-західні і західні.

Найпоширеніші опідзолені, малогумусові типові чорноземи, попід річкою — лучні, дерново-глейові ґрунти. Північна і західна околиці Медині залісені. В лісах переважають породи дуба, граба, бука. Лімниця є найчистіша річка в Європі. Вона з прибережною зоною оголошена ландшафтним заказником місцевого значення і перебуває під охороною Закону як національне надбання. Швидкість течії становить 0,5-0,7 м/с. В річці зареєстровано багату іхтіофауну. Довжина Лімниці становить 118 км, а нахил річки становить 7,43 м/км.

Сокільська гора є продовженням залукв'янської височини. Висота її становить 304 метри і вона домінує над усією околицею. З вершини Сокільської гори видно чудову панораму в усіх напрямках.

Згадується у книгах галицького суду 19 вересня 1439 року.[3]

У Королівській люстрації 1565 року в селі згадується власник отари овець Микула Підлисецький.[4]

У реєстрі церков Войнилівського деканату, станом на 4 березня 1733 року, у Медині значиться церква Воскресіння Господнього, що вже не була новою та парафія при ній чисельністю 30 вірних.[5]

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село передане з Калуського повіту до Станіславського[6]. 1 серпня 1934 року село включене до сільської ґміни Боднарів.

За даними облуправління МГБ у 1949 р. в Галицькому районі підпілля ОУН найактивнішим було в селах Мединя, Боднарів і Селище.[7]

• Мединський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад» (директор Бойчук Василь Михайлович).[8] Нині мединський НВК відвідує 207 учнів та 30 дошкільнят. Триває третя черга незавершеного будівництва приміщення, у якому планується облаштувати актовий і спортивний зали та шкільну їдальню. За словами педагогів, кошти на будівництво виділяють, але повільно та невеликі суми. Тож будівництво поступово перетворилось у довгобуд.[9]
• 21 вересня 2012 року відбулося урочисте відкриття дитячого навчального закладу, розрахованого на 40 місць для дітей у віці від 3 до 6 років.[10]
• Амбулаторія[11]
• Народний дім (керівник Петро Іванчук).

• скульптурний барельєф Дмитру Коржинському (скульптор Ігор Семак, художник Андрій Владика), встановлений на фасаді сільського Народного дому та освячений парохом села Мединя о. Василем Духовичем 28 червня 2016 року.[12]
• Пам'ятний знак «Хрест Свободи» був встановлений у центрі села ще у 1848 році, на честь скасування панщини в Галичині та відновлений у наш час.[12]
• Пам'ятний хрест видатному сотенному УПА Іванові Бойчуку (псевдо Шугай). Зі згоди родини він стоїть на обійсті, де мешкав відомий упівець.[12]
• Символічна курган-могила Борцям за волю України, освячена 14 жовтня 1992 року. У червні 2016 року на ній встановлено пам'ятну таблицю, на якій викарбувано прізвища 25 героїв, які загинули у 1940-1950 роках у визвольних боях, не повернулися з тюрем та заслання. У списку — імена хлопців із родин Ріжко, Пікуляк, Габльовських, Парцеїв, Остапчуків, Ладовських, Клим, Грабович. Головним меценатом створення пам’ятника став в. о. калуської організації Товариства політв’язнів та репресованих Ярослав Парцей.[13]

Народилися

• Козловський Теодозій — педагог, директор Мединської школи у 1923-1960 роках.
• Коржинський Дмитро Нестерович (1893, Мединя — 1973, Калуш) — український громадський та політичний діяч, член легіону Січових стрільців, сотник УГА, один з фундаторів та диригентів чоловічого хору с. Мединя у 1920-х-1930-х роках.[14]

20 лютого 2017 року проведено конкурс на право здійснення перевезення пасажирів у приміському внутрішньорайонному сполученні на маршруті «Галич-Мединя». За рішенням комісії переможцем конкурсу визначено приватного підприємця Бойчука Богдана Миколайовича.[15]

• Medynia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 240. (пол.).— S. 240–241.

• Галкіна М. Громадсько-політичному діячеві Дмитру Коржинському в Медині встановлять барельєф