Меріон Зіммер-Бредлі
Меріон Зіммер-Бредлі, або Меріон Елеонора Зіммер-Бредлі (англ. Marion Eleanor Zimmer Bradley; 3 червня 1930 — 25 вересня 1999) — американська екофеміністська письменниця у жанрах наукової фантастики і фентезі, феміністської наукової фантастики, відома як авторка та редакторка колективних циклів «Тумани Авалона» і «Дарковер». В 1950-х займалася культурною агітацією лесбійської групи «Дочки Білітіс».
| Меріон Зіммер-Бредлі | |
|---|---|
| Народилася |
3 червня 1930[1][2][…] Олбані, США[3] |
| Померла |
25 вересня 1999[2][4][…] (69 років) Берклі, Аламеда, Каліфорнія, США ·гострий інфаркт міокарда |
| Країна |
 США |
| Діяльність | письменниця, письменниця-романістка, письменник наукової фантастики, редакторка |
| Alma mater | Hardin–Simmons Universityd і Університет Каліфорнії (Берклі) |
| Знання мов | англійська[1] |
| Роки активності | з 1952 |
| Жанр | фентезі |
| Magnum opus | Falcons of Narabedlad, The Door Through Spaced, The Firebrandd, The Mists of Avalond, The Forest Housed, Lady of Avalond, Priestess of Avalond, Ancestors of Avalond, The Planet Saversd, The Sword of Aldonesd, The Bloody Sund, Star of Dangerd, The Winds of Darkoverd, The World Wreckersd, Darkover Landfalld, The Spell Swordd, The Heritage of Hasturd, The Shattered Chaind, The Forbidden Towerd, Stormqueen!d, Two to Conquerd, The Keeper's Priced, Sharra's Exiled, Hawkmistress!d, Sword of Chaosd, Thendara Housed, City of Sorceryd, Free Amazons of Darkoverd, The Other Side of the Mirrord, Red Sun of Darkoverd, Four Moons of Darkoverd, The Heirs of Hammerfelld, Domains of Darkoverd, Renunciates of Darkoverd, Leroni of Darkoverd, Rediscoveryd, Towers of Darkoverd, Marion Zimmer Bradley's Darkoverd, Snows of Darkoverd, Exile's Songd, The Shadow Matrixd, Traitor's Sund, The Fall of Neskayad, A Flame in Halid, The Alton Giftd і Hastur Lordd |
| Брати, сестри | Paul Edwin Zimmerd |
| У шлюбі з | Robert Alden Bradleyd і Walter H. Breend |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0956595 |
| Сайт | mzbworks.com |
Публікувалася під псевдонімами Міріам Гарднер, Морган Айвз, Джон Декстер, Ельфріда (Елфрайда) Рівез, Валері Грейвс.
Життєпис
Меріон Зіммер Бредлі народилася на фермі в Олбані, штат Нью-Йорк, під час Великої депресії. Брат Меріон, Пол Едвін Зіммер (1943—1997) також писав наукову фантастику.
26 жовтня 1949 року одружилася з Робертом Олденом Бредлі. У 1950 народила сина Девіда, який теж став письменником (1950-2008). 19 травня 1964 року розлучилася.
3 червня 1964 року одружилася з нумізматом Волтером Х. Бріном. Народила дочку, Мойру Стерн, яка стала професійною арфісткою та співачкою, і сина Патріка Бріна.
У 1965 році закінчила університет Хардін-Сіммонс в Абіліні, штат Техас, з бакалаврським ступенем із мистецтва. Переїхала до Берклі, штат Каліфорнія, щоб продовжити аспірантуру в Університеті Каліфорнії, Берклі, з 1965 по 1967 рік.
У 1979 році роз'їхалася з Бріном, зберігши тільки ділові стосунки, через те, що він здійснив сексуальне насильство над 14-річним хлопчиком. Офіційно розлучилася 9 травня 1990 року, коли Бріна заарештували за розбещення малолітніх.
5 липня 1947 року, у віці 17 років, була охрещена в Церковному Соборі Христа (єпископальний) у Гартфорді, штат Коннектикут. У 1980-х Бредлі сповідувала неоязичництво, в 1990-х повернулася до єпископальної церкви.
Внаслідок багаторічного погіршення здоров'я Меріон Зіммер Бредлі померла в «Медичному Центрі Альта Бейтс» в Берклі 25 вересня 1999 року від серцевого нападу через чотири дні виснажливих страждань. Через два місяці її попіл розвіяли на Гластонберійскому пагорбі в графстві Сомерсет, Англія, який вважається місцем де стояли ворота в Авалон.
Літературна кар'єра
Бредлі почала писати в 1949 році й продала свою перше оповідання до журналу Vortex в 1952.
Першою помітною опублікованою роботою стало оповідання «Соколи Нарабедла» (травень 1957 року, журнал «Інші світи»). Бредлі згадувала, що в дитинстві любила читати пригодницьке фентезі таких авторів, як Генрі Каттнер, Едмонд Гамільтон та Лі Брекетт, особливо, коли вони писали про «відблиск сонця в світах, яких ніколи не було і ніколи не буде». Ці письменники сильно вплинули як на її перший роман, так і на більшу частину подальшої роботи.
На початку кар'єри, пишучи як Морган Ів, Міріам Гарднер, Джон Декстер і Лі Чепмен, Меріон Зіммер-Бредлі випустила кілька робіт за межами жанру спекулятивної фантастики, в тому числі романи для геїв і лесбійок. Наприклад, книга «Я — лесбійка», опублікована в 1962 році. За сьогоднішніми мірками ці твори можуть розглядатися як порнографічні — вони видавались під псевдонімом і довгий час Меріон не розкривала своє авторство.
Бредлі брала активну участь у роботі фентезійних та науково-фантастичних фендомів, розвитку співпраці між професійними авторами і видавцями і зробила кілька важливих внесків в цю субкультуру. У 1966 році Бредлі заснувала разом з іншими авторами «Товариство творчого анахронізму», їй приписують карбування назви цієї групи. Брала участь у становленні декількох місцевих груп, у тому числі в Нью-Йорку.
Так, видання роману «Рятівники планети» у 1958 розпочало низку творів про планету Дарковер, популярну серію, в якій Бредлі співпрацювала з іншими авторами й авторками. Світ Дарковера можна розглядати або як фентезі з елементами наукової фантастики, чи як наукову фантастику з елементами фентезі обертонів, — Дарковер втратив статус земної колонії, коли психічні здібності мешканців розвилися до незвичайного ступеня. Бредлі створила багато «дарковерських» романів сама, але в останні роки співпрацювала з іншими авторами, а її літературні співробітники продовжують серію і після її смерті.
У 1970-х, в контексті хвилі ентузіастів-шанувальників вигаданого світу Дж. Р. Р. Толкіна про Середзем'я, Бредлі написала два короткі фанфік-оповідання про Арвен і опублікувала їх у форматі chapbook (невелика дешева книжка в обкладинці); одне з них, «Перлина Арвен», також з'явилося в її професійній антології «Меріон Зіммер Бредлі. Найкраще» (1985), хоча й було виключене з наступних перевидань.
Ймовірно, найвідомішою творчою працею Бредлі є «Тумани Авалона» (1979). Переказ легенди Камелоту з точки зору Моргани і Гвіневери виріс у цикл книг, як і серія «Дарковер». Пізніше романи писалися іншими авторами й авторками і продовжували з'являтися після смерті Бредлі.
Бредлі редагувала тривалу серійну антологію «Меч і чаклунка», що об'єднувала історичне фентезі з оригінальними та нетрадиційними героїнями молодих майбутніх авторок, особливо заохочуючи молодих письменниць. Наприклад, Мерседес Лакі була однією з багатьох авторок, які вперше з'явилися в антології Бредлі. Також Бредлі підтримувала велику письменницьку громаду у власному будинку в Берклі. Бредлі редгувала остаточний рукопис «Меча і чаклунки» за тиждень до своєї смерті.
У 2000 році Меріон Зіммер-Бредлі була посмертно удостоєна премії Всесвітня премія фентезі за пожиттєвий внесок до жанру.
Бібліографія
Романи
- Соколи Нарабедли (1957)
- Двері до космосу (1961)
- Сім з зірки (1961)
- Кольори космосу (1963)
- Замок страху (1965)
- Сувенір Монік (1967)
- Дочка «Синьої Бороди» (1968)
- Латунний дракон (1970)
- Кроки майстра — Шосте почуття # 2 (1973) (на основі телесеріалу «Шосте почуття», створеній Ентоні Лоуренсом)
- Перлина Арвен (1974) (повість)
- Прощання Арвен (1974) (повість)
- Може Еллен врятуватися? ([1975]) (телевізійна адаптація по Емметт Робертс)
- Нескінченна подорож (1975)
- Барабани Тьми (1976)
- Руїни Ізіди (1978)
- Пастка (1979)
- Нескінченний всесвіт (1979) (переписана в «Нескінченну подорож»)
- Будинок між світів (1980)
- Огляд корабля (1980)
- Кольори космосу (1983) (видання без скорочень)
- Нічна дочка (1985)
- Жінка-воїн (1987)
- Чорний Трілліум (1990) (з Джуліен Мей і Андре Нортон)
- Леді Трілліум (1995)
- Подяка королів (1997) (з Елізабет Уотерс)
Збірки оповідань
- Темний порушник та інші оповідання (1964)
- Меріон Зіммер Бредлі. Найкраще (1985)
- Джеймі і інші оповідання (1988)
- Меріон Зіммер Бредлі. Дарковер (Дарковер колекція) (1993)
Серії
|
|
|
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 129.
- SNAC — 2010.