Мжа
Поправковий коефіцієнт звивистості р. Мож знайдений за допомогою відношення дійсної довжини р. Мож ( Lд.) до довжини лінії L, що з’єднує виток та гирло річки
Мож | |
---|---|
Мжа неподалік від Харкова | |
49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. | |
Витік |
с. Перекіп Валківського району Харківської області Україна |
• координати | 49°51′26″ пн. ш. 35°31′05″ сх. д. |
• висота, м | 178 м |
Гирло |
Сіверський Донець Україна |
• координати | 49°40′20″ пн. ш. 36°21′59″ сх. д. |
Басейн | Басейн Донуd |
Країни: |
Україна |
Регіон | Харківська область |
Довжина | 73,4 км |
Площа басейну: | 1 806 км² |
Притоки: |
Турушик, Карамушина, Черемушна, Мокра Рокитна, Мерефа, Борова (ліві) Грузька, Балка Широка, Івани, Вільхуватка, Велика Вилівка, Вільшанка (праві). |
Ідентифікатори і посилання | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Мож— річка в Україні, в межах Валківського, Нововодолазького, Харківського та Зміївського районів Харківської області. Права притока Сіверського Дінця.
Загальна довжина річки приблизно 73.4 км, загальне падіння — 95 м, середній похил річки — 1,29 м/км. Площа водозбірного басейну — 1806 км², коефіцієнт звивистості — 1,05.
Річка Мож перебуває під дією повітряних мас, що надходять з Атлантики, Арктичного басейну або сформувались над континентальними територіями Євразії. Геологічна будова басейну та ґрунти визначають характер і розмір підземного стоку річки, утворення заболочених територій та ін. Річка Мож та її притоки належать до річок розчленованих підвищених рівнин. Лісистість впливає на кількість і розподіл опадів, їх витрати та випаровування, накопичення снігу тощо.
Територія басейну р. Мож розташована в лісостеповій зоні. Коефіцієнт лісистості становить 8%. На фізико-географічні умови басейну р. Мож та її водний режим впливає водогосподарська діяльність людини. Води р. Мож використовуються для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання.
За своїм режимом Мжа належить до східноєвропейського типу, живлення переважно снігове. Норма стоку річки становить 114 млн м³, стік маловодних років забезпеченістю 75 та 95 % — відповідно 70,0 і 36,2 млн м³. У період весняного сніготанення рівень річки підвищується на 1,5-2 м. Влітку річка міліє, а місцями пересихає. В нижній течії внаслідок повільної швидкості річище річки заростає надводною рослинністю.
Гідрологічна характеристика річища
Річище річки трапецеїдального типу, завширшки 8-10 м, помірно звивисте. Глибина на плесах становить близько 1,5 м, на перекатах — 0,4 м. Швидкість течії в межень становить 0,01-0,03 м/с на плесах і 0,1-0,3 м/с на перекатах; в багатоводні періоди швидкість течії збільшується та становить 0,3-0,5 м/с на плесах і 0,6-0,9 м/с на перекатах.
Береги низькі і зарослі болотною рослинністю. Дно піщане, на окремих ділянках мулисте, замулення річища становить 0,6-0,9 м, заростання — 60-70 %.
Долина річки трапецієподібна, слабо звивиста, на всій протяжності заболочена. Ширина її від витоку до с. Піски змінюється в межах 150–300 м, далі до ст. Водолага від 300 м до 1,5 км. Від ст. Водолага ширина долини поступово збільшується і до гирла р. Вільхуватка досягає 4,0 км. Нижче впадіння р. Вільхуватка долина дещо звужується, але наближаючись до гирла р. Мож знову розширюється і зливається з долиною р. Сіверський Донець.
Заплава двостороння, звивиста, не розгалужена. Ширина 7-10 м. Схили заввишки 15–20 м, місцями до 30 м. Лівий схил пологий, непомітно зливається з прилеглою місцевістю, ближче до гирла стає помірно крутим. Правий схил також помірно крутий, дуже зрізаний ярами і балками. Дно піщане, мулисте. Живлення переважно снігове та дощове.
Гідрографічні харктеристики р. Мож
Довжина р. Мож -- 73, 4 км;
Поправковий коефіцієнт звивистості р. Мож -- відношення дійсної довжини р. Мож ( Lд.) до довжини лінії L, що з’єднує виток та гирло річки -- 1,05;
Густота річкової мережі -- відношення суми довжин усіх приток, виражених у км до величини площі бассейну р. Мож (км²) -- 0,13;
Падіння річки -- різниця висот між витоком і гирлом -- 95м;
Ухил річки -- це відношення падіння річки до довжини ділянкки -- 1,29.
Морфометричні харктеристики басейну р. Мож
Площа басейну -- 1806 км2; Площа лівого берега -- 919 км2; Площа правого берега -- 887 км2;
Довжина басейну -- лінія, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні -- 70 км;
Середня ширина басейну -- відношення площі до довжини басейну -- 25,8 км;
Найбільша ширина басейну -- перпендикуляр до лінії, що з'єднує найвіддаленіші точки в басейні у найширшому місці -- 40 км;
Коефіціент асиметрії -- свідчить про положення річки відносно центру басейну --0,04;
Коефіціент розвитку вододільної лінії -- свідчить про конфігурацію басейну -- 1,31;
Середня висота басейну --
Гідрологічна вивченість
Спостереження на річці Мжа велись по 3-м стаціонарним гідропостам. До складу спостережень входили тільки спостереження за рівнями води в річці.
Пункт спостережень | с. Ст. Водолага | м. Мерефа | с. Соколове |
---|---|---|---|
Відстань від гирла, км | 55 | 35 | 17 |
Площа водозбору, км² | 577 | 1130 | 1590 |
Відмітка нуля поста, м | 0,00 | 91,69 | 84,13 |
Дата відкриття | 26.09.1930 р. | 25.07.1946 р. | 08.06.1929 р. |
Дата закриття | 30.04.1941 р. | - | 31.05.1954 р. |
Належність поста | УГМС | Південна залізниця | УГМС |
Водокористування
Вода річки використовується для промислових, господарсько-побутових потреб і сільськогосподарського водопостачання. Основні водокористувачі: Артемівський спиртзавод, Мереф'янський склозавод, ВКУ м. Люботин (забір води з р. Мерефа).
Стік річки зарегульований середньо. У верхів'ях річки та на притоках побудовано ставки, які практично не впливають на режим стоку річки. Загальна кількість ставків у межах басейну становить 128, а їхня сумарна ємність — 18,254 млн м³. Ставки використовуються для риборозведення. В осінній період виконуються попуски води зі ставків.
Екологічні заходи
На річці виконувались роботи за проектом «Регулювання русла річки Мжа з метою захисту від підтоплення с. Павлівка в Нововодолазькому районі», загальне регулювання становить 8,86 км. Досягнуті результати щодо захисту від підтоплення — понад 60 приватних володінь у селі Павлівка та відтворені сінокоси та пасовища в заплаві Мжи.
Притоки
Річка Мжа має 8 приток 1-го порядку та 3 притоки 2-го порядку. Коефіцієнт густоти мережі (без урахування річок завдовжки менше 10 км) становить 0,10 км/км². Найбільшими притоками є: Карамушина (11.7 км), Івани (19.6 км), Черемушна (13.5 км), Вільхуватка (33.1 км), Мерефа (27 км), Борова (10.7 км), Вільшанка (13.6 км).
Вимірювання довжини приток р. Мож за допомогою циркуля вимірювача:
№ | Відокремлені ділянки | Кількість відкладин циркуля |
lв, км |
kзв |
lд, км |
від
гирла l, км | |||
Між ділянками |
nсер |
| |||||||
n1 | n2 | ||||||||
1 | р. Турушка | 21.0 | 22.0 | 21.5 | 21.5 | 8.60 | 1.01 | 8.70 | 8.70 |
2 | р. Карамушина | 29.0 | 28.0 | 28.5 | 28.5 | 11.4 | 1.03 | 11.7 | 11.7 |
3 | р. Івани | 47.0 | 48.0 | 47.5 | 47.5 | 19.0 | 1.03 | 19.6 | 19.6 |
4 | гирло р. Черемушна – р. Чернеча | 4.00 | 4.00 | 4.0 | 4.00 | 1.60 | 1.01 | 1.50 | 1.50 |
р. Чернеча – виток р. Черемушна | 30.0 | 28.0 | 29.0 | 33.0 | 11.6 | 1.03 | 12.0 | 13.5 | |
5 | гирло р. Вільхуватка – р. Джгун | 13.0 | 12.0 | 12.5 | 12.5 | 5.00 | 1.01 | 5.10 | 5.10 |
р. Джгун – р. Князівка | 30.0 | 31.0 | 30.5 | 43.0 | 12.2 | 1.03 | 12.6 | 17.7 | |
р. Князівка – виток р. Вільхуватка | 39.0 | 37.0 | 38.0 | 81.0 | 15.2 | 1.01 | 15.4 | 33.1 | |
6 | гирло р. Мерефа – р. Ржавчик | 16.0 | 16.0 | 16.0 | 16.0 | 6.40 | 1.03 | 6.60 | 6.60 |
р. Ржавчик – виток р. Мерефа | 51.0 | 50.0 | 50.5 | 66.5 | 20.2 | 1.01 | 20.4 | 27.0 | |
7 | р. Борова | 25.0 | 27.0 | 26.0 | 26.0 | 10.4 | 1.03 | 10.7 | 10.7 |
8 | р. Вільшанка | 33.0 | 32.0 | 32.5 | 32.5 | 13.0 | 1.05 | 13.6 | 13.6 |
9 | р. Чернеча | 26.0 | 26.0 | 26.0 | 26.0 | 10.4 | 1.03 | 10.7 | 10.7 |
10 | р. Ржавчик | 23.0 | 24.0 | 23.5 | 23.5 | 9.4 | 1.01 | 9.50 | 9.50 |
11 | р. Джгун | 43.0 | 41.0 | 42.0 | 42.0 | 16.8 | 1.03 | 17.3 | 17.3 |
12 | р. Князівка | 28.0 | 28.0 | 28.0 | 28.0 | 11.2 | 1.05 | 11.8 | 11.8 |
Література
- 1. Паспортизація річки Мжа, Харківдіпроводгосп, 1991.
- 2. Проведение работ по инвентаризации рек и водоёмов Харьковской области с разработкой особого порядка изъятия земель водного фонда из сельскохозяйственного оборота, УкрНИИЭП, Харьков, 1999.
- 3. Ресурсы поверхностных вод СССР. Том 6 Украина и Молдавия, вып. 3 Бассейн Северского Донца и реки Приазовья. Л.: Гидрометеоиздат, 1967. 492 с.
- 4. Розробка та удосконалення методологічних основ раціонального водокористування та системи заходів по екологічному захисту та оздоровленню малих річок області, УкрНДІЕП, Харків, 2000, 130 с.