Митницький Едуард Маркович
| Едуард Митницький | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Едуард Маркович Митницький |
| Народився |
4 серпня 1931 (90 років) Київ, Київська область, УРСР |
| Помер |
31 жовтня 2018 (87 років) Київ, Україна |
| Громадянство |
 Україна |
| Діяльність |
театральний режисер актор |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого |
| Відомі учні | Лазорко Дмитро Олексійович і Месеча Олег Олексійович |
| Заклад | Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра |
| Роки активності | 1956 — 2018 |
| У шлюбі з | Вериківська Олена Михайлівна |
| Нагороди |
      |
| IMDb | ID 0593926 |
| |
Едуа́рд Ма́ркович Митни́цький (4 серпня 1931, Київ — 31 жовтня 2018, Київ) — радянський і український театральний режисер, засновник та художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Народний артист Української РСР (1988), Народний артист Росії (2004).
Життєопис
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 |
Багатолітній головний режисер |
|
В робочому кабінеті |
|
Режисер презентує своїх акторів |
|
Роздуми про нові постановки |
Закінчив Київський педагогічний інститут (1956) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1964), де з 1993 р. його професор.
Працював у театрах Рязані, Києва.
1973—1975 — художній керівник Київського театру оперети.
З 1994 року — художній керівник Київського театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Знявся у фільмах: «Дорога нікуди» (1992), «Вальдшнепи» (1996). Нагороджений Орденом Дружби народів (2003).
Серед учнів Митницького український режисер Дмитро Лазорко.
Помер 31 жовтня 2018 року на 87-му році життя.[1][2]
Родина
- Перша дружина — Олена Вериківська (1932—2004), піаністка, донька Михайла Вериківського. Одружилися 1952 року.
- Друга дружина — Лариса Аблова (нар. 1945), музикант.
Творчість
Режисерські роботи в театрі
- Севастопольський академічний російський драматичний театр імені А. В. Луначарського
- Кримський академічний російський драматичний театр імені Максима Горького
- Рязанський державний обласний театр драми
- Казанський великий драматичний театр імені В. И. Качалова
- Воронежський театр драми імені О. В. Кольцова
- Миколаївський академічний художній російський драматичний театр
- Ростовський академічний театр драми ім. М. Горького
- Одеський обласний академічний російський драматичний театр
- Київський театр оперети
- 1971 — «Місто закоханих» Д. Кісіна, музика Л. Колодуба
- 1974 — «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, музика О. Колкера
- Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
- Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
- 1984 — «Вечір» А. Дударєва
- 1985 — «Рейс о 12.00» Ю. Бедзика
- Російський драматичний театр Литви
- Рижський державний театр оперети
- Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
- 1984 — «Гамлет» за п'єсою Вільям Шекспіра
- 1991 — «Я вам потрібен, панове!» за п'єсою «На кожного мудреця доволі глупоти» Олександра Островського
- 2000 — «Анна Кареніна» за романом Льва Толстого
- Запорізький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Володимира Магара
- Словацький національний театр ім. Заборського
- Болгарський театр ім. апостола Карамитєва
- Театр в м. Лейпциг
- Театр в м. Альтенбург
- Київський палац «Україна» (Театр пісні)
- Навчальні театри
- Народні театри
- Центральне телебачення (Москва)
- Радіовистави (1963—1990)
Див. також
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра. Детальна інформація про постановки режисера.
Примітки
Посилання
Література
- Мистецтво України. Біографічний довідник. К., 1997. — С.413;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. _ с.860;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.310.