Мишій
Миші́й, щети́нник або бри́ця (Setaria) — рід однорічних рослин родини злакових. Рід космополітичного поширення й містить понад 130 видів.
| Мишій | |
|---|---|
 | |
| Setaria verticillata | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Просові (Panicoideae) |
| Надтриба: | Panicodae |
| Триба: | Paniceae |
| Підтриба: | Cenchrinae |
| Рід: | Мишій (Setaria) P.Beauv. |
| Види | |
|
понад 100 видів, докладніше див. | |
| Синоніми | |
|
Acrochaete Peter | |
 Вікісховище: Setaria | |
Назва
Назва роду походить від латинського слова seta, що означає щетинка або волос, через щетинки у суцвітті.[2],[3] Вперше рід описав у 1812 році французький ботанік Амбруаз Марі Франсуа Жозеф Палізо де Бовуа.
Будова
Має густе суцвіття, видовжене або циліндричне, типу колосоподібна волоть. Колоски одно- або двоквіткові, на коротких ніжках. Вони оточені неплідними гілочками суцвіття, які виглядають як довгі, зазублені, ламкі щетинки. Мають три плівчастих колоскових луски. Нижня луска найбільш укорочена, друга довша, а третя має довжину колоска і часто буває з чоловічою квіткою. Квіткові луски при плодах зморщені або гладенькі, хрящуваті. Тичинок три. Приймочки пірчасті.[3]
Поширення та середовище існування
Мишій росте на прирічкових ділянках, галявах, полях, біля доріг. Рід містить близько 100 видів (див. Список видів роду мишій). Поширений переважно у тропічних і субтропічних країнах.
В Україні є три рідні види:
- Setaria verticillata — мишій кільчастий,
- Setaria viridis — мишій зелений,
- Setaria pumila — мишій сизий
також інтродуковані:
- Setaria adhaerens — мишій чіпкий
- Setaria faberi — мишій Фабера
- Setaria italica — могар
Хвороби
Вражається іржастими грибами роду Puccinia, такими як Puccinia chaetochloae, Puccinia dolosa, Puccinia graminis, Puccinia substriata, ‘Uromyces’ setariae-italicae і Puccinia esclavensis. Також вражається грибами роду Tilletia та родів Sorosporium, Sphacelotheca, Tolyposporium, Ustilago.[4]
Практичне використання
Застосовується у народній медицині.
Кілька видів культивують як харчові та кормові культури, наприклад могар, чумиза (S. italica) та S. pumila. Багато видів є інвазійними бур'янами.[5] Мишій зелений (S. viridis) використовується як модельний організм для вивчення біоенергетичних трав та трав з типом фотосинтезу С4.[6],[7]
Галерея
Колосок Setaria apiculata
Setaria macrostachya
Setaria palmifolia
Див. також
Примітки
- Genus: Setaria P. Beauv.. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 5 жовтня 2007. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 3 березня 2011.
- Quattrocchi, Umberto (2000). CRC World Dictionary of Plant Names: Common Names, Scientific Names, Eponyms, Synonyms, and Etymology. Vol. 4: R-Q. CRC Press. с. 2470. ISBN 0-8493-2673-7.
- Флора УРСР. том 2. Видавництво академії наук УРСР. 1940. с. 102.
- Watson L, Dallwitz MJ. The grass genera of the world: descriptions, illustrations, identification, and information retrieval; including synonyms, morphology, anatomy, physiology, phytochemistry, cytology, classification, pathogens, world and local distribution, and references. The Grass Genera of the World.
- Dekker, Jack. 4. У Inderjit. Weed Biology and Management. Kluwer Academic Publishers. с. 65–67. ISBN 9781402017612.
- http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/mec.12907/abstract
- http://www.amjbot.org/content/101/3/539.short
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.