Мовчанівський Теодосій Миколайович

Теодосій Миколайович Мовчанівський народився 9 травня 1899 року в родині священика в селі Берестівець Уманського повіту Київської губернії. Навчався в Уманському духовному училищі, з 1913 р. — у Київській духовній семінарії, звідки був виключений; у 1914—1918 рр. — в Одеській духовній семінарії. Проте духовного сану не прийняв, а присвятив себе громадській та просвітницькій діяльності.

З 1919 року Т. М. Мовчанівський очолював школу в Берестові, де він організував курси самоосвіти та осередок «Просвіти», а також створив музей при клубі. 1921 року очолював трудову школу у селищі Краснопілка, де їм також було організовано місцевий музей. З 1924 р. викладав суспільствознавство у школі с. Верхнячки. У 1925 р. на запрошення Бердичівської окружної політичної освіти розпочав організацію краєзнавчого музею та архіву в м. Бердичеві.

Під впливом знайомства з П. П. Курінним, тоді директором Уманської хлоп'ячої гімназії та Уманського краєзнавчого музею, захопився дослідженням місцевих археологічних пам'яток. Завдяки зусиллям Теодосія Мовчанівського у 1924 році було створено ще один сільський музей при Верхняцькому клубі.

У 1925 році очолював організаційні роботи щодо створення Бердичівського окружного архіву та краєзнавчого музею. З 1926 до 1928 роки працював на посаді директора музею, а пізніше, з 1928 р. до 1932 рік заступником директора музею з наукової роботи. За його ініціативи територію Кармелітського монастиря у Бердичеві, де розміщувався музей, у 1928 році було оголошено історико-культурним заповідником.

В ці роки Т. М. Мовчанівський набув досвід роботи архівістом та археологом. Проводячи консультації та контроль, він відвідав 68 установ у місті та в окрузі, де проводив численні лекції та бесіди. За його участі створювалися архівні гуртки та діяла виставка архівних документів.

У 1926-1927 роках Т. М. Мовчанівський брав участь в експедиції під керівництвом П. П. Курінного (на той час директора Всеукраїнського Музейного містечка та Лаврського заповідника у Києві). Це були археологічні дослідження Райковецького кургану та могильника на річці Гнилоп'ять Житомирській області.

У 1928—1932 рр. — був директором Бердичівського державного історико-культурного заповідника.

У 1928 році проводив археологічні розвідки в селах Юрівка, Вовчинець, Обухівка, Білопілля, Плисків, Андрушівка, де були зафіксовані пам'ятки трипільської та черняхівської археологічних культур. Поблизу селищ Райки, Ягнятин, Білилівка, Верхнячка були виявлені городища часів Київської Русі.

У 1929-1935 рр. маючи певний досвід археолога, керував розкопками Райковецького городища ХІ-ХІІІ ст., що знаходилось поблизу с. Райки Бердичівського району Житомирської області.

З 1934 р. очолював відділ слов'янської археології Інституту історії матеріальної культури. Був учасником археологічних робіт в околицях Десятинної церкви та на «Перуновому пагорбі» в Києві (1936 р.).

4 лютого 1938 р. політичний режим СРСР його звинуватив за ст. 54-7, 54-11 КК УРСР (58 КК РСФСР) у причетності до «антирадянської націоналістичної організації», за «підривну шкідницьку діяльність в області науки». 17 лютого 1938 р. його заарештували і відправили до Лук'янівської в'язниці Києва. Про контрреволюційну діяльність в Інституті історії матеріальної культури ВУАН у протоколах свідчень від 10 грудня 1937 року зазначено:

«…вся работа Института была направлена так, что главное внимание уделялось вопросам изучения иноземной культуры колонизаторов (маються на увазі дослідження античні міста Північного Причорномор'я В. П.) и совершенно игнорировалось изучение культуры местного населения».

Фаховий підхід до вивчення матеріалів, наукове розуміння історичного процесу розвитку, об'єктивна оцінка знайдених артефактів, — все це у діяльності науковців не збігалося з політичними завданнями комуністичного режиму, не відповідало безкомпромісній партійній ідеології.

Київське обласне управління НКВС 8 травня 1938 р. засудило його до вищої міри покарання. Вирок виконано 10 травня 1938 року о 23 годині. З розкриттям документів в архіві СБУ стало відоме місце поховання науковця — Биківнянські могили.

12 травня 1971 року він був посмертно реабілітований.

Архівно слідча справа знаходиться у Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ф. 263, спр. 58044 ФП).

Опублікував численні наукові праці та розвідки з археології: «Обробка металу на Україні в XII—XIII ст. за матеріалами Райковецького городища» (1934); «Райковецьке городище XI—XIII ст.»; «Експедиційні роботи Інституту історії матеріальної культури в 1935 р.» (1935); «Нові археологічні розкопки у Києві» (1936); «Матеріали дослідної роботи Райковецької археологічної експедиції в 1934 р.», «Археологічна розвідка на території колишнього Михайлівського собору в Києві» (1937) та ін.

Упорядкував путівник «Бердичівський державний історико-культурний заповідник» (1931).

• Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 263, спр. 58044 ФП. Мовчанівський Теодосій Миколайович.
• Бєляєва С. О., Калюк О. П. Т. М. Мовчанівський. Сторінки наук. біогр. (До 90-річчя з дня народження) // Археологія. – К., 1989. – № 2. – С. 125–130.
• Скрипник П. І. Мовчанівський Тодось Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 10. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Гнидюк О. В., Повернення із забуття. Постаті української археології (життєпис Т. Мовчанівського та І. Іванцова): Вип. 20, 2005. — (Магістеріум. Археол. студії) // Магістеріум. Археол. студії. — С.100-104.
• Ярмошик І. І., Бердичівський соціально-історичний музей в контексті історичного краєзнавства східної Волині 20-тих pp. XX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник «Велика Волинь»: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т.32 / Голов. ред. М. Ю. Костриця. — У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т.1, С.171-176.

• Павлова В., Мовчанівський Теодосій Миколайович (1899—1938), Музейний простір України.
• Мовчанівський Теодосій Миколайович
• Мовчанівський Ф. М. (1899—1938)
• Гнидюк О. В. Повернення із забуття. Постаті української археології (життєпис Т. Мовчанівського та І. Іванцова) (124 кб)