Мойсеєнко Петро Онисимович

Мойсеєнко Петро Онисимович (1852—30.11.1923) — російський революціонер, учасник народницького та соціал-демократичного рухів.

Мойсеєнко Петро Онисимович
Народився	1852[1][2] Орєхово-Зуєво
Помер	30 листопада 1923(1923-11-30) або 1923 Харків, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик

Народився в с. Обиденне Сичівського повіту Смоленської губернії в родині кріпосних селян. 1865 як учень був відданий на московську фабрику. Від 1871 працював ткачем у м. Орєхово-Зуєво (нині місто Московської області, РФ). Від 1874 — у Санкт-Петербурзі на фабриці Шау. Брав участь у діяльності петербурзьких народницьких гуртків (див. Народники). Учасник Казанської демонстрації 1876 та член Північного союзу російських робітників (1878). 1878—83 за участь у страйковому русі висланий спершу до Смоленської, а пізніше — до Єнісейської губернії. Після заслання працював на Нікольській мануфактурі Сави Морозова в м. Орєхово-Зуєво. Один з організаторів знаменитого Морозовського страйку 1885. Висланий в Архангельську губернію (1885—89). Після повернення із заслання проводив революційну діяльність у м. Ростов-на-Дону (нині місто в РФ; 1893—94). Заарештований і висланий до Вологодської губернії (1894—98). Від 1899 — на Донбасі та в м. Маріуполь. Член Російської соціал-демократичної робітничої партії (1905). Належав до більшовицької течії соціал-демократичного руху (див. Більшовики). 1905 входив до складу страйкового комітету Щербинівського рудника. 1909—10 — у м. Баку (нині столиця Азербайджану). Від 1912 — у м. Горлівка, де став одним із керівників страйку (1916). 1917—18 — учасник громадянської війни на Північному Кавказі та в Баку. Інструктор народної освіти в м. Мінеральні Води (нині місто Ставропольського краю, РФ; 1920—21). Від 1922 працював у Харківському інституті історії партії. Автор спогадів з історії революційного руху 70-х рр. 19 — поч. 20 ст.

Помер у м. Харків, похований у м. Орєхово-Зуєво.