Молібденіт

Молібдені́т — мінерал класу сульфідів, сульфід молібдену шаруватої будови.

Молібденіт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Mol[2]
Хімічна формула MoS₂
Клас мінералу сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.EA.30[3]
Dana 8 2.12.10.1
Ідентифікація
Колір свинцево-сірий, сірий
Форма кристалів гексагонально-таблитчаста
Сингонія гексагональна сингонія
Спайність досконала по (0001)
Злам [0001]
Твердість 1—1.5
Блиск металічний
Прозорість непрозорий
Колір риси синьо-сірийd
Густина 4.7-5.0
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення непрозорий
Інші характеристики
Названо на честь свинець[4][5]
Особливі характеристики лускуватий, листуватий
 Молібденіт у Вікісховищі
Структура молібденіту

Інша назва — молібденовий блиск, молібденовий колчедан.

Руда молібдену.

Етимологія

Назва молібденіту походить від грец. μόλυβδος, «свинець, оливо» і прикметникового суфікса -ίτης. Вперше у такій формі слово було вжите ірландським хіміком Рі́чардом Кі́рваном (1733–1812) у 1796 році, хоча під ним він розумів не сульфід молібдену, а сам метал. Незабаром цю назву привласнили мінералу .

Основні характеристики

Хімічна формула: MoS2. Містить (%): Мо — 59,94; S 40,06. Домішки: Re, Ge, Se, Nb, V, Zn, As. Відомі залізисті і мідевмісні різновиди молібдені́ту, а також селенисті молібдені́ті, що містять до 25 % Se.

Кристалографія

Сингонія гексагональна. Дигексагонально-дипірамідальний вид симетрії.

Агрегати і габітус

Для кристалів цього мінералу характерний гексагонально-таблитчастий габітус. Кристали мають вид шестикутних пластинок або коротких, трохи звужуючихся призм. Зустрічається у вигляді листуватих і лускуватих агрегатів, тонколускуватих вкраплень в ін. мінералах (наприклад, у кварці), сферолітів, а також гексагонально-таблитчастих, іноді короткопризматичних діжковидних кристалів. Головними формами є {0001}, {1010}, {1011}, {1012} та ін. Грані пінакоїда {0001} часто покриті штриховкою. Дуже рідко трапляються двійники по (0001).

Фізичні властивості

Спайність вельми досконала по (0001), луски гнучкі, проте не пружні. Твердість 1,0-1,5. Густина 4,6-4,8. Жирний на дотик. Блиск металевий. Колір свинцово-сірий. Колір риси сіро-чорний. Непрозорий.

Знаходження

Утворюється як акцесорний мінерал в деяких гранітах; зустрічається в пегматитах і аплітах. Часто зустрічається у гідротермальних родовищах, пов'язаних з кислими породами. Присутній у родовищах різних генетичних типів. У пегматитових — в асоціації з вольфрамітом, каситеритом, шеєлітом, мінералами Ві; в контактово-метасоматичних і ґрейзенових — з ґранатом, шеєлітом, турмаліном, піритом, вольфрамітом. У штокверкових гідротермальних родов., що містять осн. частину пром. молібденових руд, М. асоціює з кварцом, серицитом, піритом (Клаймакс, США), а в жильних — з кварцом, піритом, халькопіритом, сфалеритом, ґаленітом. Знайдений як акцесорний мінерал кварцово-польовошпатового порфіру в родов. Кон, Канада).

Родовища

Родовища молібденіту, як правило, є гідротермальними утвореннями, які генетично зв'язані з кислими породами. Найбільшими родовищами є Клаймакс (штат Колорадо, США), на частку якого припадає 55-60 % світового видобутку молібдену і Бінгем (штат Юта, США); копальня «Кнабен» (Телемаркен, Південна Норвегія), Циновець, Крупка (Чехія), Ауербах, Альтенберґ, Еренфрідерсдорф та ін. (ФРН), Кавказ, Алтай, Забайкалля (РФ). В Україні є в межах Українського щита, на Донбасі, на Волині. Молібденіт — головний мінерал молібденових руд. Крім того, з нього вилучають Re і Se. Основний спосіб збагачення — флотація з використанням неполярних вуглеводнів.

Практичне значення

Молібденіт — єдина промислова руда молібдену. Нижньою межею вмісту Мо для молібденово-кварцоворудних жил вважається 0,1 %, а для вкрапленх — 0,04 %.

Різновиди

Розрізняють:

  • молібденіт 2H (те саме, що молібденіт);
  • молібденіт 3R (природна поліморфна модифікація MoS2.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  5. Валлеріус Й. Ґ. Mineralogia, eller mineralriket indelt och beskrifvet — Стокгольм: 1747.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Молібденіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Молібденіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.
  • Dana's Manual of Mineralogy ISBN 0-471-03288-3

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.