Мончин

Мо́нчин — село в Україні, у Вінницькому районі Вінницької області, у Погребищенській міській територіальній громаді. Розташоване за 26 км від адміністративного центру громади, міста Погребище[1] Населення становить 609 осіб.

село Мончин
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Вінницький район
Громада Погребищенська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1629
Населення 609
Площа 0,246 км²
Густота населення 2475,61 осіб/км²
Поштовий індекс 22246
Телефонний код +380 4346
Географічні дані
Географічні координати 49°25′17″ пн. ш. 28°58′48″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 290 м
Водойми струмок Селець
Місцева влада
Адреса ради 22246, Вінницька обл., с. Мончин, вул. Центральна, 61
Карта
Мончин
Мончин
Мапа

Географія

Селом тече струмок Селець.

Селом тече річка Вільшанка.

Історія

Село було заселене українськими переселенцями в І пол. XVIII століття[2].

Вперше на карті Мончин показано на «Генеральній карті Київської губернії», виданій у Санкт-Петербурзі у 1824 році. Станом на 1864 рік в селі Мончин (розміщене при вершині струмка Вільшанка в 1 верстві від Сопина) проживало 892 осіби, при ньому було 2084 десятин землі. Також існувала дерев'яна церква Богородична 6-го класу, побудована в 1756 році. Маєток, село та селяни-кріпаки належать потомкам Ігнатія Корнелевського[3].

Був волосним центром Мончинської волості, після її розформування увійшов до складу Спичинецької волості.

У березні 1923 стає частиною Самгородського району Бердичівської округи на Київщині.[4]

17 червня 1925 Самгородський район розформований, територія Мончинської сільради передана до складу Погребищенського району Бердичівської округи на Київщині.[5]

У лютому 1932 Погребищенський район став частиною новоутвореної Вінницької області.[6]

1933 році під час голодомору померло 280 односельчан

В середині 30-х рр. ХХ ст. біля села була побудована одноколійна залізниця зі станцією Мончин.

Під час Другої світової війни село було окуповане фашистами у другій половині липня 1941 року. На станції стояла німецька залога. У 1941 і 1943 роках через станцію проходили евакуйовані вантажні поїзди, які були зупинені через підрив колії літаками. Червоною армією село було зайняте 2 січня 1944 року.[7]

Після завершення війни залізничне сполучення було відновлене лише в середині 1950-х років.

На початку 1970-х років за місцевим колгоспом ім. Леніна було закріплено 4291 га землі, у тому числі 3544 га орної. Господарство було рільничо-тваринницького напрямку. В селі була середня школа, будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пкнкт. Видавалася багатотиражна газета «Шляхом Леніна».[1]

У 1995 році залізничний рух був припинений через нерентабельність.

Протягом лютого-квітня 2011 року в селі проходила робота, що до координації дій людей і установ що до газифікації села. А протягом травня-серпня проходили роботи по укладці газових труб загалом ≈ 20 км. В листопаді було установлено газорозподільчу станцію. І лише 20 квітня 2012 року відбулися заходи з введення в експлуатацію газопроводу.

Населення

За даними перепису 2001 року кількість наявного населення села становила 601 особи,[8] із них 98,36 % зазначили рідною мову українську, 0,99 % — російську, 0,33 % — білоруську.[9]

Населення Мончина в різні роки
Рік1897~1900~1902~1972[1]1989[10]2001[8]
Кількість осіб1236740609

Відомі люди

Працювали в селі

У двадцяті роки минулого століття у Мончині, після закінчення учительської семінарії, викладацькою роботою займався Дмитро Заянчківський. Майбутній дитячий письменник, член літературного об'єднання "Плуг", автор п'єси "Тарасик" - про дитячі роки Тараса Шевченка - (Х.; К., 1925). У селі організував хату-читальню, хор і драматичний гурток.

Література

Примітки
  1. Мончин. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С. 529.
  2. Метрики церкви в селі Мончин
  3. Похілевич І. Історико-статистичний опис Київської губернії. — К., 1864.
  4. Постанова Президії ВУЦВК № 309 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Київщини»
  5. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 270 від 17 червня 1925 «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля»
  6. Постанова ВУЦВК № 28 від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР»
  7. Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
  8. Таблиця 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість наявного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019.
  9. Таблиця 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)) // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. http://ukrcensus.gov.ua. Процитовано 28 лютого 2019.
  10. Таблиця 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). // Кількість наявного та постійного населення сільських населених пунктів (1,2,3,4) (1989(12.01)) // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 28 лютого 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.