Монін Андрій Сергійович

Андрій Сергійович Монін (2 липня 1921 року, Москва — 22 вересня 2007 року, Москва) — радянський і російський геофізик, океанолог, математик, фахівець з гідродинаміки[3]. Академік Російської академії наук (2000), член-кореспондент АН СРСР (1972). Директор Інституту океанології імені П. П. Ширшова АН СРСР (1965—1987)[3].

Монін Андрій Сергійович
Народився 2 липня 1921(1921-07-02)[1]
Москва, Російська СФРР[1]
Помер 22 вересня 2007(2007-09-22) (86 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність фізик, метеоролог, викладач університету
Alma mater механіко-математичний факультет МДУd і Московський державний університет імені М. В. Ломоносова[2]
Галузь гідродинаміка і океанографія
Заклад Інститут океанології імені П. П. Ширшова РАНd
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчителі Колмогоров Андрій Миколайович
Аспіранти, докторанти Олександр Берестовd[2]
Членство Національна академія наук США, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Біографія

Андрій Сергійович народився 2 липня 1921 року в Москві в сім'ї доцента Московського педагогічного інституту.

1938 року вступив до механіко-математичного факультету Московського університету. Учасник німецько-радянської війни, брав активну участь у важливих роботах на кафедрі теорії ймовірностей щодо створення 1942 року таблиць бомбометання з малих висот при малих швидкостях літаків спільно з Борисом Гнєденко [4]. 1943 року закінчив навчання й був призваний до лав Червоної армії, направлений на курси військових синоптиків при Вищому гідрометінституті Радянської армії. Служив командиром (молодший лейтенант) відділення фронтовий метеостанції 3-го Прибалтійського фронту, пройшов війну від Пскова до Риги[5]. У травні 1945 року був відряджений до Центрального інституту прогнозів Радянської армії, прийнятий до лав КПРС[3]. У січні наступного року демобілізований, перейшов на роботу в Центральний інститут прогнозів як науковий співробітник.

1946 року вступив до аспірантури науково-дослідного інституту математики Московського університету під науковим керівництвом Андрія Миколайовича Колмогорова[3]. 1949 року захистив кандидатську дисертацію з «Теорії атмосферної турбулентності»[6].

1951 року перейшов у відділ фізики атмосфери Геофізичного інституту АН СРСР, який 1955 року був перетворений на Інститут фізики атмосфери[3]. Працював як старший науковий співробітник, завідувач відділу, науковий консультант.

1956 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук на тему «Питання теорії атмосферної дифузії»[7]. 1958 року написав і направив до секретаріату ЦК КПРС лист-донос, в якому різко розкритикував майбутні вибори членів Академії наук СРСР по Відділенню фізико-математичних наук, висловив антисемітську думку про Льва Ландау та інших колег-вчених і закликав ЦК КПРС рішуче втрутитися у хід підготовки до виборів[8]. 1963 року присвоєне вчене звання професора. 1965 року обійняв посаду Інституту океанології АН СРСР[3].

1972 року обраний член-кореспондентом Академії наук СРСР (1972) за відділенням океанології, фізики атмосфери і географії (океанологія)[9][3]. Від 1987 року завідувач лабораторією синоптичних процесів. 1992 року підписав «Попередження людству»[10]. Іноземний член Національної академії наук США (1976), іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (1973), почесний доктор Гетеборзького університету.

2000 року був обраний академіком Російської академії наук.

Андрій Сергійович Монін помер 22 вересня 2007 року. Похований на Троєкуровському кладовищі в Москві[11].

Наукові праці

Областю наукових інтересів Андрія Сергійовича була гідродинаміка океану, її дрібно- та великомасштабні процеси, геофізична гідродинаміка (створив російську наукову школу геофізичної гідродинаміки)[12]. Процесам взаємодії океану і атмосфери, теорії клімату Монін присвятив ряд фундаментальних праць, організував унікальні роботи моделювання таких процесів[3][12]. Також організував у СРСР роботи по чисельного моделювання атмосфери Землі і Венери. В області механіки турбулентності ним отримано ряд фундаментальних результатів і створена теорія подібності для турбулентності в стратифікованих рідинах, що стала базою численних робіт в даній області. На цій основі побудовані численні теорії: турбулентності в прилеглому шарі атмосфери з відповідними законами опору; теплообміну і вологообміну; спектру турбулентності; турбулентної дифузії; океанічної турбулентності[12].

Андрій Сергійович — автор фундаментальних праць з прогнозу погоди, теорії клімату, проблем гідродинаміки океану (турбулентність, мікроструктура, поверхневі і внутрішні хвилі, синоптичні вихори, меандри, ринги, загальна циркуляція), теорії еволюції надр Землі.

Андрій Сергійович Монін був автором і співавтором 45 книжок, написав понад 500 наукових статей.

Нагороди і відзнаки

Андрій Сергійович Монін лауреат численних премій і нагород. За участь у війні нагороджений 12 медалями, в тому числі «За бойові заслуги», «За оборону Москви».

Джерела
  1. Монин Андрей Сергеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Монин Андрей Сергеевич // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
  4. МГУ в ВОВ, 2020, с. 76.
  5. Монин Андрей Сергеевич : [рос.] : [арх. 20 грудня 2016 року] // Память народа : вебсайт. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
  6. Монин Андрей Сергеевич. Вопросы теории атмосферной диффузии : [рос.] : [арх. 15 квітня 2021 року] / Монин Андрей Сергеевич // nlr.ru : картка автореферату. — Российская национальная библиотека. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
  7. Монин Андрей Сергеевич. Вопросы теории атмосферной диффузии : [рос.] : [арх. 15 серпня 2016 року] / Монин Андрей Сергеевич // nlr.ru : картка автореферату. — Российская национальная библиотека. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
  8. Письмо А. С. Монина в ЦК КПСС : [рос.] : [арх. 16 вересня 2019 року] // Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова РАН : вебсайт. — Дата звернення: 17 квітня 2021 року.
  9. Персональна сторінка Андрея Сергеевича Монина на офіційному сайті РАН (рос.)
  10. World Scientists' Warning To Humanity (англ.). Процитовано 24 червня 2019.
  11. Могила А. С. Моніна на Троєкурівському цвинтарі Москви.
  12. Члену-корреспонденту АН СССР А. С. Монину — 60 лет // Вестник АН СССР : журнал. — М., 1981. — № 11. — С. 112. Архівовано з джерела 24 вересня 2015 року.
  13. Указ Президента Российской Федерации от 4 июня 1999 г. № 701[недоступне посилання — історія] : [рос.] : [арх. 16 травня 2013 року] // Официальное интернет-представительство Президента Российской Федерации : вебсайт. — 1999. — 4 июня. — Дата звернення: 23.02.2012.

Література
  • Краснопольский А. В. Отечественные географы (1917—1992): Биобиблиографический справочник (в 3-х томах) / Под ред. проф. С. Б. Лаврова; РАН, Русское географическое общество. — СПб. : Б.и, 1993. — Т. 2 (Л—Х). — С. 101. — 1 000 прим.
  • Московский университет в Великой Отечественной войне. — 4-е, переработанное и дополненное. — М. : Издательство Московского университета, 2020. — С. 76. — 1000 прим. — ISBN 978-5-19-011499-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.