Мостовий Володимир Йосипович

Народився 14 липня 1919 року в селі Хажин Бердичівського повіту Київської губернії (нині Бердичівського району Житомирської області).

Після смерті батьків, з 1929 року, виховувався у родичів у місті Фастів Київської області.

У 1936 році закінчив середню школу, а в 1941 році — Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.

У Червоній армії — з липня 1941 року. Учасник Другої світової війни: у серпні 1941 — квітні 1942 — розвідник, зв'язківець і навідник гармати 822-го артилерійського полку (Південно-Західний фронт). Брав участь у Київській оборонній операції і оборонних боях в Україні. У жовтні 1942 року закінчив прискорений курс Подільського артилерійського училища (у місті Бухара, Узбекистан). З листопада 1942 — начальник розвідки дивізіону, командир батареї, начальник штабу дивізіону та помічник начальника штабу 816-го артилерійського полку 281-ї стрілецької дивізії (Волховський, Ленінградський і 2-й Білоруський фронти). Брав участь в обороні і знятті блокади Ленінграда, Ленінградсько-Новгородській, Виборзькій, Млавсько-Ельбінзькій, Східно-Померанській та Берлінській операціях. У боях був тричі поранений. Член ВКП(б)/КПРС.

Особливо відзначився у Виборзькій операції. 13 червня 1944 року біля села Рауту (нині — селище Сосново Приозерського району Ленінградської області) вогнем батареї нищив і придушував вогневі точки противника. 15 червня 1944 року в бою у районі села Сійранмяки (нині не існує, територія Виборзького району Ленінградської області), беручи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. 16 червня 1944 року його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила 7 контратак противника.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, Указом Президії Верховної ради СРСР від 21 липня 1944 року старшому лейтенантові Володимиру Мостовому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після закінчення війни Мостовий і далі служив у артилерії помічником начальника штабу полку та помічником начальника штабу бригади (в Північній групі військ, Польща і Таврійському військовому окрузі). З березня 1946 року капітан Мостовий у запасі.

Потім працював у Лабораторії вимірювальних приладів Академії наук СРСР (перетвореної потім на Інститут атомної енергії АН СРСР імені І. В. Курчатова): науковим співробітником (1947—1954), начальником сектора (1954—1974), начальником лабораторії нейтронної фізики (1974—1989) та головним науковим співробітником (з 1989 року).

За дослідження з визначення констант самовільного поділу плутонію в 1949 році таємними указами уряду в групі учасників розробки першої радянської ядерної бомби був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та Сталінською премією II ступеня.

Спеціаліст у галузі нейтронної фізики, фізики розподілу і фізики реакторів. Спільно з іншими вченими створив метод нейтронної спектроскопії за часом прольоту, відкрив нейтронні резонанси і визначив їхні параметри. Найбільший фахівець у галузі процесів поділу ядра. 26 грудня 1984 року обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР по Відділенню ядерної фізики[1].

Помер 18 жовтня 1996-го на 78-му році життя. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

• Взаимодействие нейтронов с ядрами // АЭ. 1958. Т. 4, вып. 1 (спів­авт.);
• Распределение кинетической энергии осколков при тройном делении U 235 тепловыми нейтронами // Там само. 1959. Т. 7, вып. 4 (спів­авт.);
• Измерение спектров нейтронов в решетках уран–вода и уран–моноизопропилдифенил // Там само. 1962. Т. 13, вып. 6 (спів­авт.);
• Поиски нарушени Т-четности в бета-распаде поляризованных нейтронов // ЯФ. 1968. Т. 8, вып. 1 (спів­авт.);
• Термализация нейтронов. Москва, 1970; Поиски трехвекторной корреляци в распаде поляризованных нейтронов // ЯФ. 1970. Т. 2, вып. 5 (спів­авт.);
• Спектры замедляющихся нейтронов в одиночных блоках резонансных поглотителей. Мос­ква, 1974 (спів­авт.);
• Продолжение поиска нарушения Т-инвариантности в бета-распаде свободного нейтрона // Письма в ЖЭТФ. 1974. Т. 20, вып. 2 (спів­авт.);
• Ложные эффекты при исследовании тройной корреляции в распаде поляризованных нейтронов и новые ре­зультаты поиска нарушения временной четности // ЯФ. 1978. Т. 28 (спів­авт.);
• Требования к однородности ведущего магнитного поля при исследовании Т-нечетной трехвекторной корреляции распада свободного нейтрона. Мос­ква, 1994; Человек Курчатов // Курчатов в жизни: письма, документы, воспоминания (из личного архива). Мос­ква, 2007.

• Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу № 3741 (21.07.1944).
• Орден Леніна (21.07.1944).
• Орден Пошани (16.01.1996)[2].
• Орден Жовтневої Революції (26.04.1971).
• Два ордени Вітчизняної війни I ступеня (13.03.1945, 11.03.1985).
• Орден Вітчизняної війни II ступеня (22.06.1944).
• Два ордена Трудового Червоного Прапора (29.10.1949, 04.07.1979).
• Орден Червоної Зірки (18.06.1944).
• Орден «Знак Пошани» (23.07.1959).
• Дві Сталінських премії (29.10.1949, 31.12.1953).
• Державна премія СРСР (1973).
• Золота медаль імені І. В. Курчатова (1983) та інші медалі.

• У місті Фастів на будівлі школи, яку закінчив В. Й. Мостовий, встановлена меморіальна дошка.

• Буров А. В. «Мир надо охранять» // «Солдатская доблесть» / Под ред. Кузнецова П. И., Смирновой О. М. — Лениздат, 1968. — С. 239—252. — 256 с.
• Иван Виноградов. «Мое несказанное слово». — Воениздат, 1969. — С. 320. — 392 с.
• Буров А. В. «Твои Герои, Ленинград». — 2-е изд., доп. — Ленинград: Лениздат, 1970. — Т. 2. — С. 398. — 534 с.
• Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985.
• Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. / Под ред. И. Н. Шкадова. — Москва: Воениздат, 1988. — Т. 2: Любовь — Ящук. — 862 с.
• Юбилеи. Награды и премии. Общее собрание АН СССР постановило. // Вестник Академии наук СССР: журнал. — 1989. — Т. 59, № 7. — С. 129.
• «Атомный проект СССР: Документы и материалы» / Под общ. ред. Л. Д. Рябева. — Саров: РФЯЦ-ВНИИЭФ, 1998. — С. 197.
• Краткая Российская энциклопедия. — Москва: Оникс 21 век, 2003. — Т. 2: К — Р. — С. 595. — 1135 с.

• Мостовий Володимир Йосипович (рос.). На сайті «Герої країни».
• Мостовий Володимир Йосипович.
• Мостовий Володимир Йосипович на сайті Російської академії наук.