Ярослав Ізяславич
Яросла́в II Ізясла́вич (бл.1132 — †1180) — князь турівський (1146-1148), новгородський (1148-1154), луцький (1154-1180), Великий князь Київський (грудень 1173 — кінець лютого 1174, початок березня 1174 — кінець червня 1174). Найдовше княжив у Луцькому князівстві.
| Ярослав II Ізяславич | ||
 Ярослав II Ізяславич | ||
| ||
|---|---|---|
| 1146 — 1148 | ||
| Попередник: | Вячеслав Володимирович | |
| Наступник: | Юрій Ярославич | |
| ||
| 1148 — 1154 | ||
| Попередник: | Святополк Мстиславич | |
| Наступник: | Ростислав Мстиславич | |
| ||
| 1154 — 1180 | ||
| Попередник: | князівство утворено | |
| Наступник: | Інгвар Ярославич | |
| ||
| грудень 1173 — поч. лютого 1174 | ||
| Попередник: | Рюрик Ростиславич | |
| Наступник: | Святослав Всеволодович | |
| поч. березня 1174 — кін. червня 1174 | ||
| Попередник: | Святослав Всеволодович | |
| Наступник: | Рюрик Ростиславич | |
| Народження: | бл.1132 | |
| Смерть: |
1180 Луцьк | |
| Хрещене ім'я: | Іоанн | |
| Рід: | Рюриковичі (Ізяславичі Волинські) | |
| Батько: | Ізяслав Мстиславич | |
| Мати: | Агнеса фон Штауфен | |
| Діти: | Інгвар, Всеволод, Мстислав, Ізяслав | |
У 1173-1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство. У 1149 році одружився з дочкою чеського короля Владислава II.
Життєпис
Другий син князя Ізяслава Мстиславича. Був одружений, за одним припущенням, з донькою чеського короля Владислава II, за іншим — із представницею чернігівських Ольговичів.
1146 батько посадив Ярослава. в Турові (нині місто Гомельської обл., Білорусь), а восени 1148 — у Новгороді Великому, звідки його 26 березня 1154 вигнали новгородці. Після цього Ярослав став князем у Луцьку, в його правління Луцьке князівство відокремилося від Волинського.
Для утихомирення Ярослава і Мстислава Ізяславичів Юрій Долгорукий направив на Волинь велике військо під керівництвом своїх воєвод, до якого приєдналися волинський князь Володимир Мстиславич і зять Ярослав Осмомисл. Після безуспішної облоги Луцька союзні князі повернулися назад. Юрій Долгорукий через посередництво Ростислава Смоленського уклав мир (1155) зі своїми двоюрідними племінниками. За умовами миру, Юрій зберіг за Ізяславичами Луцьк, а ті зобов'язалися не претендувати на Київ і Переяслав.
У 1166 році Ярослав Ізяславич разом зі своїми братами Мстиславом і Ярополком взяли участь у великому поході проти половців, організованому великим князем Ростиславом Мстиславичем.
1169—70 Ярослав підтримав брата Мстислава Ізяславича в боротьбі за Київ. У грудні 1173 завдяки угоді із синами князя Ростислава Мстиславича, які ворогували з владимирським і суздальським князем Андрієм Боголюбським, Ярослав вокняжився в Києві, надавши їм волості в Київській землі. Але на початку 1174 його вибив з Києва чернігівський князь Святослав Всеволодич. Ярослав втік до Луцька, потім повернувся й обклав киян контрибуцією за те, що вони не захистили його від Святослава Всеволодича. У червні 1174 під тиском Ростиславичів повернувся до Луцька, де й помер близько 1180 року.
Був похований у Федорівському монастирі в Києві.
Сім'я і діти
Дружина — Рігеза (Richeza?), донька чеського короля Владислава II, за іншим даними — представниця чернігівських Ольговичів
Діти:
- Інгвар Ярославич (?—бл. 1220) — князь луцький (1180 — бл. 1220 рр.), Великий князь київський (1201—1202, 1203);
- Всеволод Ярославич (?—1209) — князь дорогобузький (1180—1186 ? рр.) і луцький (1183 р.). Напевно після 1186 р. був вигнаний з Волині.
- Ізяслав Ярославич (?—1195) — князь шумський з 1180 р.
- Мстислав Ярославич Німий (?—1226) — князь пересопницький (1180 — бл. 1220 рр.) і луцький (бл. 1220—1226 рр.). Претендував на Галич (1212 р.)
Родовід
| Володимир Мономах | |||||||||||||
| Мстислав Великий (1 червня 1076 - 14 квітня 1132) | |||||||||||||
| Ґіта Вессекська | |||||||||||||
| Ізяслав II (1132 - 1180) | |||||||||||||
| Інге I Старший (? - 1100) | |||||||||||||
| Христина Шведська (1078 — 18 січня 1122) | |||||||||||||
| Олена | |||||||||||||
| Ярослав II (1125 — 19 серпня 1170) | |||||||||||||
| Фрідрих I фон Бойрен Гогенштауф | |||||||||||||
| Конрад III Гогенштауф (1093 - 15 лютого 1152) | |||||||||||||
| Аґнешка фон Вайблінґен Салічна | |||||||||||||
| Аґнешка | |||||||||||||
| Гайнрій з Комбурґа | |||||||||||||
| Ґертруда з Комбурґа (1095 - 1130) | |||||||||||||
| Ґеба з Мерґетгайм | |||||||||||||
Джерела
- Котляр М. Ярослав Ізяславич // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 759. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ярослав Ізяславич