Міський транспорт Стамбула

Історія громадського транспорту в Стамбулі бере свій початок зі створення мережі конок наприкінці XIX століття. 30 серпня 1869 Костянтин Крепано Ефенді уклав із урядом Османської імперії договір на обслуговування своєї фірмою «Société des Tramways de Constantinople» громадського транспорту в Стамбулі строком на 40 років. Перші вагони конки почали курсувати у 1871 році по чотирьох лініях: Азапкапи — Галата, Аксарай — Йедикуле, Аксарай — Топкапи і Еміньоню — Аксарай. При влаштуванні конки використовувалася метрова колія. У 1912 році конка була змушена зупинити рух на рік через мобілізацію всіх коней для потреб армії на час першої Балканської війни.

2 лютого 1914 був пущений електричний трамвай. Електрифікація була здійснена повітряним контактним проводом. На азійській стороні трамвай почав курсувати 8 червня 1928 на лінії Ускюдар — Кисикли. До п'ятидесятих років XX століття протяжність обох мереж досягла 150 кілометрів.

30 липня 1871, одночасно зі спорудженням конки на європейській стороні, почалося спорудження Тюнеля — лінії підземного фунікулера. Рух було запущено 5 грудня 1874 і 17 січня 1875 Тюнель відкрився для пасажирів і став другим у світі метрополітеном. Лише в 1896 році в континентальній Європі відкрився електричний метрополітен у Будапешті, відібравши пальму першості у 573-метрової лінії на кінній тязі. Тюнель було електрифіковано лише в 1910 році.

Приміське сполучення залізницею було встановлено в 1872 році на європейській стороні від вокзалу Сіркеджі до Хадимкьоя. В Анатолії приміське сполучення було організовано в 1873 році від вокзалу Хайдарпаша до Ізміта. Ці дві лінії практично без змін обслуговували міські та приміські перевезення до недавнього часу. У 2013 році обидві лінії були закриті на реконструкцію у зв'язку з будівництвом тунелю Мармарай під Босфором.

Організовані перевезення через Босфор поромами були відкриті в 1851 році указом султана Абдул-Меджида I. До цього відбувалися пасажирські перевезення приватними поромами. З 1853 перевезення здійснювалися закупленими в Англії колісними пароплавами. З 1904 року почався перехід на гвинтові пароплави. У 1867 році на маршруті Кабаташ — Ускюдар був запущений перший у світі пором, що ходить за розкладом. Всі пороми були націоналізовані в 1945 році.

Автобусне сполучення у Стамбулі відкрилося в 1926 році на лінії Беязіт — Каракьой на європейському березі.

27 травня 1961 в Стамбулі була відкрита лінія тролейбуса на маршруті Топкапи — Еміньоню. Деякий час тролейбусна мережа росла одночасно зі скороченням трамвайної, проте згодом тролейбус в Стамбулі був також закритий.

Рейковий транспорт Стамбула представлений чотирма лініями метрополітену, двома лініями фунікулеру (не рахуючи підвісної канатної дороги, яка не є рейковою), двома лініями ностальгічного трамваю, двома лініями сучасного трамваю і лініями міської електрички.

Лінія метробуса

Автотранспорт в Стамбулі представлений лінією швидкісного автобуса — метробуса (тур. metrobüs) і мережею міських автобусів, частина з яких обслуговується муніципальною компанією İETT, а частина — приватними компаніями (по-турецьки маркуються ÖHO — Özel Halk Otobüsü — Приватний громадський автобус). Автобусний парк налічує 5356[5][6][7] машин виробництва MAN, Ikarus, Mercedes-Benz, BMC,[5] Phileas, Otokar,[6] Temsa[6] і Güleryüz.[6] Кількість поїздок за добу у 2012 році оцінено в 3 621 908[8] пасажирів, що становить 30% всіх міських перевезень.[9]

Перші пороми через Босфор були запущені в 1837 році. До відкриття Босфорського моста в 1973 році пороми були єдиним видом транспорту, що зв'язували європейську та азійську частини міста. У 1988 році був відкритий міст Султана Мехмета, а в 2013 році було відкрито залізничний тунель Мармарай.

Сьогодні водні перевезення в Стамбулі здійснюються швидкими поромами İDO (тур. İstanbul Deniz Otobüsleri — Стамбульські морські автобуси) і традиційними поромами (тур. Vapuru). В основному пороми обслуговують пасажиропотоки Європа — Азія. Назва традиційних поромів походить від тур. yolcu vapuru — пасажирський пароплав,[10] але сьогоднішні пороми обладнані двигунами внутрішнього згоряння. Так як мережа поромів у Стамбулі пов'язана з іншими видами громадського транспорту, на поромах немає резервування місць, оплата проїзду проводиться при вході і як валідні квитки приймаються транспортні карти, що діють на інших видах транспорту — AKBİL.

У Стамбулі діє єдина електронна карта для оплати проїзду на автобусах, фунікулерах, метро, ​​трамваї, приміських поїздах і поромах — тур. Istanbulkart. Система використовує RFID — мітки.