Міядзава Кендзі

Міядзава Кендзі
宮沢賢治
Народився 27 серпня 1896(1896-08-27)
Ханамакі (префектура Івате), Японія
Помер 21 вересня 1933(1933-09-21) (37 років)
Ханамакі (префектура Івате), Японія
·пневмонія
Громадянство Японія
Національність японці
Діяльність поет, прозаїк, педагог, агроном
Alma mater Q11581418? і Morioka First High Schoold
Мова творів есперанто і японська[1]
Роки активності 1918 — 1933
Напрямок дитяча література, поезія
Жанр поетичний цикл, розповідь, роман
Magnum opus Night on the Galactic Railroadd, Kaze no Matasaburōd, Q11339294?, Guskō Budori no Denkid, Translation:The Acorns and Wildcatd, Translation:Wolf Forest and Basket Forestd, The Restaurant of Many Ordersd, Q11567194?, Q11548262?, Q11516018?, Q11677281?, Q11634411?, The Nighthawk Stard, Q11293841?, Q11333743?, Q11318693?, Q11299943?, Q11659917?, Q11280526?, Q11307097?, Q11292050?, Q11063447?, Q11571980?, Q11330548?, Q10927854?, Q11541309?, Q11625320?, Q11274506?, Q11401378?, Gauche the Cellistd, Saru no Koshikaked, Q17209720?, Q11409392?, Q11513334?, Не здаватися дощу і Q11512768?
Членство Kokuchūkaid і Q11608624?
Конфесія Nichiren Shūd
Родичі Kaneko Shichirobeid
Брати, сестри Seiroku Miyazawad і Toshi Miyazawad
 Міядзава Кендзі у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Кендзі Міядзава (яп. 宮沢賢治) (* 27 серпня 1896 — † 21 вересня 1933) — видатний японський поет та автор дитячої літератури ранніх років періоду Сьова. З ранніх літ і до останніх днів життя був палким прибічником вчення буддійської Сутри Лотоса (в традиції Нітірен), зміст якої він намагався донести у своїх творах. Був вегетаріанцем[2], активістом та націоналістом.

Біографія

Міядзава Кендзі народився 27 серпня 1896 року в селі Ханамакі, в префектурі Івате у сім'ї заможних і благочестивих лихварів-буддистів. Він був найстаршим з п'яти дітей у сім'ї. З юних років Міядзаву дуже гнітило те, що багаті родичі живуть «на широку ногу» за рахунок мізерних збережень селян.

У 1918 році Міядзава закінчив Вищу школу сільського господарства і лісництва в Моріока, де залишався на протягом двох років аспірантом, досліджуючи ґрунти. Міядзава самотужки вивчив декілька іноземних мов, англійську, німецьку та есперанто, захоплювався класичною музикою, біологією, геологією та астрономією. Він був активним студентом і тому науковий керівник хотів зробити Кендзі асистентом професора.

Міядзава Кендзі (стоїть праворуч) та редакторський колектив студентського сільськогосподарського журналу «Азалія», 1917 рік

Але академічній кар'єрі завадили розбіжності у поглядах з батьком. Кендзі було огидно через сімейний лихварський бізнес та отримання процентних прибутків від відданого під заставу майна бідних селян. Це привело до передачі прав успадкування ломбардом молодшому братові, який, у майбутньому, під впливом старшого брата перетворив ломбард на лавку. До цих сімейних негараздів ​​додалося ще й розчарування Міядзави у своїх спробах звернути батька-амідаїста до особливої пошани Сутри Лотоса. Міядзава вважав ідеологію буддистської школи Дзьодо неспроможною і зневажав її занепокоєність матеріальним станом і соціальним статусом. Не знайшовши в сім'ї розуміння своїх релігійних і соціальних поглядів, майбутній письменник у 1921 році їде в Токіо.

Будучи зі своїм другом в Токіо, Міядзава познайомився з творчістю поета Сакутаро Хаґівара, яке надихнуло його до літературної діяльності. У столиці Міядзава пробув дев'ять місяців. Протягом цього часу він завзято відвідував навчальну групу буддійської традиції Нітірен і написав багато дитячих оповідань. Молодий письменник був вимушений повернутися в рідне місто через хворобу (і скору після неї смерть) своєї улюбленої сестри Тосіко. Ця подія стала глибоким потрясінням в житті Міядзави, в ніч після її смерті він пише три прощальних вірша: «Ранок розлуки», «Соснові голки» та «Безмовний плач».

У грудні 1921 року Міядзава стає викладачем сільськогосподарської середньої школи в Ханамакі (花巻学校). Невдовзі, разом з тим, він починає вести курси для дорослих, адресовані в першу чергу селянам і посвячені покращенню методів ведення общинного господарства.

Для учнів їхній учитель був ексцентричним диваком, який наполягав, щоб навчання протікало через фактичний, особистий досвід вивчення навколишнього світу. Він часто бере з собою дітей з класу, як для навчання на відкритому повітрі, так і просто для приємних прогулянок по полям і горам. Окрім того, діти влаштовували вистави, сценарії до яких вони писали самотужки.

У 1922 році Міядзава від'їжджає на Південний Сахалін і починає роботу над своїм знаменитим твором про смерть, романом-алегорією «Ніч на галактичній залізничній дорозі» (銀河鉄道の夜). Також зустрічається й інший переклад назви — «Ніч у потязі на срібній річці» (наприклад у збірці «Зірка Козодоя»).

У 1924 заощадженнями зі своєї мізерної зарплатні він зміг фінансувати видання своєї першої збірки дитячих оповідань та казок «Ресторан, де виконують побажання» (注文の多い料理店) і частину віршованої збірки «Весна і Асура» (春と修羅). Хоч ці книги й не мали комерційного успіху, Міядзава привернув увагу поетів Котаро Такамура і Сімпей Кусано, які захоплювалися його творчістю і представили роботи Кендзі літературному світові.

У 1926 році Міядзава залишив вчительську посаду і аж до своєї смерті у 1933 році вів боротьбу за покращення матеріального й духовного життя бідних селян рідної провінції. Він намагається самотужки займатися землеробством, впроваджує нові сільськогосподарські технології і нові сорти насіння. У нього є відома праця «Загальний вступ до мистецтва агрономії», написана у віршах. У 1926 році Міядзава створює «Асоціацію селян Расу» для допомоги малозабезпеченим, вчить землеробів правильно вживати добрива, покращувати урожаї рису, подорожує по селам з лекціями про науку культивування рису і роздає гроші нужденним. Окрім агрономічної діяльності Асоціація також займалася музикою і проведенням різноманітних культурних заходів.

Тяжка фізична праця підкосила слабке здоров'я (довгі роки він страждав від туберкульозу) і Міядзава у 1931 році захворює плевритом, який не покидав його з цих пір і до кінця життя.

Останнім крупним починанням Міядзави була його робота над створенням у 1931 році фірми по виробництву сільськогосподарських добрив. Його батько створив фонд, щоб допомогти компанії розширюватися, і натхненний Міядзава працював з подвоєним завзяттям. Але плеврит повернувся, і письменника прикувало до ліжка до самої його смерті 21 вересня 1933 року.

Народ префектури Івата почитає Міядзаву як «Кендзі-бодхісаттву» за його старання допомогти бідним селянам.

Літературна спадщина

Міядзава був талановитим та плідним автором; особливість його робіт — гостра любов до землі та людей. Працюючи швидко, він написав велику кількість дитячих оповідань, веселих та гумористичних — призначених для морального виховання читача. Також їм створено декілька п'єс для своїх учнів. Хоч Міядзава і писав вірші у класичній формі танка, основний об'єм його літературної спадщини це приблизно 400 поем написаних у вільному стилі (верлібр) і датованих 1922–1933 роками.

Його поеми відмічені великою свободою в манері викладу своїх думок, частим використанням наукових термінів, іншомовних слів, китайських граматичних конструкцій, санскритських фраз, і навіть інколи слів на есперанто; широким вживанням розмовної мови; нетрадиційними предметами й образами; сміливими рисунками ритму та інтонації, отриманих за рахунок алітерацій і повторень голосних.

Міядзава був знайомий з працями його попередників, ранніх поетів-модерністів, і його занепокоєність тяжким положенням селян і часом наполеглива демонстрація суто особистих переживань показує, що Міядзава віддавав шану пролетарському руху і романтичним школам.

Його специфічна поетична манера живиться з двох джерел. Перше — синестезія, що стала очевидною після його знайомства протягом 1921–1926 років з музикою Дебюссі, Вагнера та Штрауса. Близько зв'язані з цим джерелом і його містичні видіння, в яких він споглядав бодхісаттву Каннон, Будду, боротьбу демонів чи чув демонічні крики.

Друге і найбільше джерело його поезії виникає із слідування Міядзави буддійським ідеалам, через безшлюбність, відмова від матеріальних цінностей та життя в строгому самозреченні. Його поезія — це історія духовного сходження, написана з болем чи іронією про тріумфи чи падіння на духовному поприщі. У збірці віршів «Весна і Асура» Міядзава називає себе несамовитим, злим демоном, асурою, котрий по своєму єству вимушений боротися з усіма навкруги. Він часто святкує оновлення навколишнього світу і радується небу, хмарам, снігу та горам. Чи в громі й дощу, в знищених стихією полях рису відчувається його подавлене мовчання. Міядзава з усіх сил старався допомагати оточуючим його людям долати бідність та муки, і був більше взірцем жалісливої людини, ніж свідомим поетом. Такамура Котаро бачив Міядзаву, не просто формальним, академічним віршописцем, а й людиною, що зробила своє життя поезією.

Найвідомішим віршем Міядзави вважається «Не здаватися дощу»,[3] в якому поет описав свої ідеали скромності, самозречення та служіння іншим.

Народна пам'ять

Після смерті Міядзави у його домі було знайдено дуже багато рукописів та чернеток, і, завдяки допомозі друзів з літературних кругів, у 1934-35 роках було видано тритомник творів Міядзави. На сьогоднішній день повна збірка творів Міядзави складає 18 томів віршів, оповідей та повістей.

У знак 50-ї річниці смерті письменника на його батьківщині у Ханамакі, в 1982 році було відкрито музей. Експозицію представили деякі рукописи та особисті речі автора, що вціліли після американського бомбардування часів Другої світової війни.

У 1996, сота річниця Міядзави Кендзі святкувалася виставками не тільки на його батьківщині в префектурі Івата, а й і по всій Японії. Численні книги, телепередачі, документальні та художні (див. нижче) фільми стали свідками того, що Кендзі дійсно є народним письменником.

Хоч Міядзава Кендзі є одним із найбільш читаних і найулюбленіших авторів в сучасній Японії, він відносно мало відомий за її кордонами.

Екранізації

Твори Міядзави Кендзі неодноразово екранізувались, переважно у вигляді анімаційних стрічок. Перша екранізація відбулася у 1940 році. Це був повнометражний ігровий фільм «Хлопчик вітру Матасабуро» (Kaze no Matasaburo — 風の又三郎) режисера Сіма Кодзі. Найбільш значимі анімаційні екранізації:

1982 — режисер Такахата Ісао екранізував розповідь «Віолончеліст Ґош» (Serohiki no Goshu — セロ弾きのゴーシュ) у вигляді повнометражного анімаційного фільму.

1983 — режисер Суґії Ґісабуро екранізував «Ніч на галактичній залізничній дорозі» у вигляді повнометражного анімаційного фільму.

1988 — режисер Рінтаро екранізував «Хлопчик вітру Матасабуро» у вигляді односерійного OVA.

1993 — режисер Таданарі Окамото зробив анімаційний фільм по мотивам твору «Ресторан, де виконують побажання».

1994 — режисер Рютаро Накамура зробив анімаційний фільм «Життя Ґусуко Будорі» (Gusukobudori no Denki — グスコーブドリの伝記).

2006 — режисер та художник-постановник студії Ghibli Кадзуо Ога зробив анімаційний фільм «Ніч Танеямаґахари» (Taneyamagahara no Yoru — 種山ヶ原の夜) за мотивами однойменної п'єси Міядзави.

У 1996 році на 100-у річницю з дня народження Міядзави Кендзі було випущено біографічний анімаційний фільм Сьодзі Каваморі «Іхатовська фантазія: Весна Кендзі» (— イーハトーブ幻想 Kenjiの春; американська назва «Spring and Chaos»). Як і в творі «Ніч на галактичній залізничній дорозі», герої були зображені у вигляді котів.

2016 — Кендзі Міядзава стає одним із героїв аніме "Літературні генії — Бродячі пси" за мотивами однойменної манґи.

Переклади

Українською мовою
  • Царівни полів. Вірш (пер. з япон. Мирон Федоришин). — «Всесвіт», 2004, № 7—8.
  • Кендзі Міядзава. Вірші (пер. з яп. Комаха Олександр). — «Всесвіт», 2018, № 1—2.

Російською мовою
  • Звезда Козодоя: [сб.] / пер. с яп. Е. Рябовой. — СПб.: Гиперион, 2009. ISBN 978-5-98332-152-4
  • Недетские сказки Японии: [сб.] / пер. Оксаны Штык. — М.: Мир Детства Медиа, 2010. 80 с. ISBN 978-5-9993-0044-7
  • Бриллиант десяти сил. М.: Мир Детства Медиа, 2012. 34 с. ISBN 978-5-9993-0110-9

Англійською мовою
  • Miyazawa, Kenji. The Milky Way Railroad. translated by Joseph Sigrist and D. M. Stroud. Stone Bridge Press (1996). ISBN 1-880656-26-4
  • Miyazawa Kenji. Night of the Milky War Railroad. M.E. Sharpe (1991). ISBN 0-87332-820-5
  • Miyazawa Kenji. The Restaurant of Many Orders. RIC Publications (2006). ISBN 1-74126-019-1
  • Miyazawa Kenji. Miyazawa Kenji Selections. University of California Press (2007). ISBN 0-520-24779-5
  • Miyazawa Kenji. Winds from Afar. Kodansha (1992). ISBN 0-87011-171-X
  • Miyazawa Kenji. Once and Forever: The Tales of Kenji Miyazawa. translated by John Bester Kodansha International (1994). ISBN 4-7700-1780-4

Література
  • Kodansha encyclopedia of Japan. Tokyo; New York, NY: Kodansha, 1983, 9 volumes and supplement, P. 222–223 (англ.)
  • Журнал «Аниме-гид», № 28 (рос.)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. World Vegetarian Congress — Edinburgh, Scotland, Summer 2002 — Souvenirs (англ.)
  3. Silenced by gaman. The Economist. 20 квітня 2011. Архів оригіналу за 22 квітня 2011. Процитовано 23 квітня 2011. «The best-known poem by the region’s most beloved poet, Kenji Miyazawa (born in 1896), starts “Be not defeated by the rain”. It extols the virtues of enduring harsh conditions with good grace.»

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.